Так буває: допомагали ви людині. Рятували її в темний і безпросвітний час її життя. Можливо, вона переживала втрату чи тяжку хворобу, можливо, її позбавили майна, посади, вигнали звідкись, можливо, вона опинилася у боргах та принизливій бідності. І, якби не ви, вона би загинула. Або так і залишилася б на дні.
А потім ви людину врятували та підтримали. Весь тяжкий період ви були поруч. Людина піднялася на ноги, одужала, становище її покращало, гроші з’явилися… І вона вийшла з стосунків. Пішла від вас. Або почала уникати спілкування. Крутити носом, як у народі кажуть. Якщо ви дзвоните чи пишете — вона неохоче відповідає. Або не відповідає зовсім. А може взагалі зробити вигляд на вулиці, що вас не помітила. Стосунки охолонули і випарувалися. І ви ламаєте голову, переживаєте: що сталося? Адже ви рятували людину, вилікували її від бід та страждань!
А ось що трапилося: ви були ліками. Бинтами та ватою для лікування рани. Таблетками для знеболювання. Людина вами лікувалась, ось у чому справа. А коли одужала, викинула і бинти, і непотрібні пігулки. Тепер вони нагадують про погане, а кому хочеться згадувати про погане? Ви нагадуєте людині про поганий період лих та принижень. І з вас тепер немає ніякого користі, адже все вже добре.
Охолодження настає з двох причин: з вас немає більше користі. Як у ліках після одужання. І друге: ви нагадуєте про поганий час та знижуєте самооцінку своїм виглядом. У пам’яті такої людини ви пов’язані з поганими подіями. Так пацієнт психіатра чи венеролога, що одужав, переходить на інший бік вулиці при зустрічі з лікарем — щоб не вітатися…
Так роблять не дуже шляхетні та порядні люди. Люди, які схильні використовувати інших, коли їм потрібні ліки, притулок та допомога. Якщо людина дистанціюється, ну що ж, хоча б причина зрозуміла. І зрозуміло, чому вона опинилася тоді у тяжкому становищі. І чому, крім вас, їй ніхто не хотів допомагати. Тепер і ви не бажаєте. Вона обділила передусім себе. А вас винагородить саме життя. Надто сумувати не варто.
Ганна Кір’янова
