Для багатьох виховання – це щоб дитина була чиста, одягнена і нагодована. А потім ми дивуємося, чому вона ні на що не здатна. Може, тому що ми самі її такою зробили?
У кожної, навіть найменшої людини, має бути право вибору. Багатьох істерик і скандалів можна уникнути, просто дозволивши дитині вибрати, яку кашу вона їстиме на сніданок і яку іграшку візьме на прогулянку. Слухняності можна домогтися, просто побудувавши теплі й довірливі стосунки, а не руйнуючи день за днем психіку дитини.
Отож, речей, як роблять батьки, не дозоляючи дитині рости самостійною та психічноздоровою:
1. Ми не дозволяємо говорити дитині “ні”
Як часто ви змушуєте дитину що-небудь робити? “Швидко доїси суп!”, “Одягни білу сорочку, а не синю”, “Прибери в кімнаті”. І додати до цього всього: “Нумо швидко!”, “Я так сказала!”, “Тиждень будеш без телефону!”. А потім дивуємося, що поведінка дитини стає тільки гіршою. Що більше ми змушуємо дитину, то більше зростає її внутрішній опір. І бажання виконувати прохання з кожним разом буде все меншим і меншим. Негативна реакція з’явиться не тільки на те, що їй робити не хочеться, а на все, що просить мама.
Чому так важливо не змушувати дитину? Тому що вона починає що-небудь робити тільки для того, щоб тато чи мама не кричали. Не вчиться розуміти себе й аналізувати свої почуття, емоції та бажання.
Більшість ситуацій, у яких ми вимагаємо щось від дитини, – це не питання життя і смерті. Накричати простіше і швидше. Але завжди можна використовувати більш гуманні способи впливу:
- давати дитині право вибору;
- дозволити висловлювати свою думку і відстоювати її;
- дозволяти говорити “ні”.
2. Ми навіюємо дитині, якою вона є
Ми самі приписуємо дитині певні риси характеру, коли в спілкуванні з нею вириваються всілякі висловлювання на кшталт “Яка ж ти повільна”, “Як можна бути таким ледарем?”, “Ти нестерпний скиглій”. Вішаючи подібні ярлики на дитину, ми змушуємо її саму вірити в те, що вона дійсно така.
Дитина починає довго одягатися, тому що, на думку мами, вона повільна. Вона щодня забуває взяти до школи підручники, бо мама сказала, що вона розсіяна. Вона лінується робити уроки, бо тато назвав її ледаркою. І постійно скиглить, бо дорослі без кінця обзивають її скиглієм.
День за днем дорослі руйнують самооцінку дитини і змушують її думати, що вона ні на що не здатна. Позбутися цих установок дуже просто: замість того, щоб звинувачувати й обзивати дитину, можна просто попросити її не забути підручники, швидше вдягатися й навчитися планувати свій час, щоб встигнути зробити уроки. Пам’ятайте: критикувати і направляти треба не саму дитину, а її поведінку.
3. Ми забороняємо дитині бути впертою
Упертість – це дуже корисна якість, яка дає змогу дітям бути не такими, як усі. Діти від природи безпосередні та стихійні, вони вміють домагатися свого і прекрасно відчувають свої потреби. Але ми, дорослі, встановлюємо межі для того, щоб поведінка дитини відповідала нормам суспільства, і щоб вона змогла виживати в колективі.
Доросла творча людина – це дитина, яка вижила,
– говорила американська письменниця Урсула Ле Гуїн.
Іноді потрібно проявити гнучкість і креативність у спілкуванні з особливо впертою дитиною, але дорослим знову ж таки простіше накричати, натиснути або залякати. Таким чином, можна легко перетворити сильну, цілеспрямовану особистість, яка могла б у житті багато чого досягти, на безхарактерну особистість. Як цього не допустити? Повагою до дитини, бажанням дати право вибору, здатністю чинити мудро. Вибудовувати стосунки з дитиною можна тільки після того, як батьки викорінили в собі бажання пригнічувати дитину всіма силами і засобами.
4. Ми руйнуємо впевненість у собі
Ще один улюблений інструмент багатьох мам – залякування. “Будеш себе так поводити – тебе забере той дядько”… Усвідомлювати, що через погану поведінку або неправильний вчинок дитина може залишитися сама, руйнує самооцінку і впевненість у собі. У результаті вона боятиметься зробити зайвий крок, і це, на жаль, дуже зручно для багатьох мам. А погрози в поєднанні з постійною критикою та криками перетворюються на найпотужніший інструмент для руйнування психіки малюка. Дитина засвоює лише те, що вона погана, непотрібна і нікчемна.
До чого це призведе?
- дитина боятиметься пробувати нове;
- не зможе висловлювати свою думку;
- вважатиме себе негідною;
- буде йти на поводу в інших людей;
- не зможе зізнатися в тому, що їй щось не подобається;
- не зможе реалізувати себе.
Перестаньте звинувачувати, залякувати і робити свою любов нагородою. Дитині потрібно відчувати, що вона цінна і важлива для вас просто тому, що вона є. Частіше звертайте увагу на сильні сторони дитини. Хваліть за кожне, нехай і незначне досягнення: “Як добре, що ти сам вирішив викинути сміття”, “Який гарний сніговик у тебе вийшов”, “Як легко ти впоралася із завданням”.
Не будуйте стіну між вами та дитиною. Не вганяйте малюка в стан вічного стресу, коли мозок не може розвиватися, бо витрачає всі сили на боротьбу з переживаннями.
Щоб допомогти дитині вирости сильною, впевненою і цілеспрямованою, не потрібні дорогі ґаджети та іграшки, потрібне тільки спілкування – здорове, таке, що розуміє і зцілює.
