Звички та характер дітей безпосередньо залежать від того, як їх виховували батьки. У сім’ях з відкритими, підтримуючими і добрими дорослими малюки стають такими ж чудовими особистостями. А ось емоційна відстороненість, завищені очікування від дітей або постійна критика до добра точно не доведуть. Випадково чи ні, але за ці помилки дорослі розплачуватимуться все життя.
Як у жодному разі не можна виховувати улюблене чадо?
1. Гіперопіка і постійний контроль над дитиною
Гіперопіка ніколи не призводить ні до чого хорошого. Деякі матусі вважають, що, контролюючи кожен крок дитини, проявляють так турботу і любов. Але насправді дорослі власними руками вбивають спроби дитини стати самостійною. Загрожує це й тим, що чадо житиме в сімейному гнізді до 40 років, щоразу уточнюючи, а куди після прання ви поклали її/його штани. Роботою і стосунками доросла людина теж навряд чи обзаведеться. Залишиться сидіти на шиї у батьків, бо ті не навчили нести відповідальність за свої дії.
2. Надання занадто великого вибору
Зворотна ситуація – батьки постійно примушують дитину робити самостійний вибір. У якихось не надто серйозних моментах, як-от при замовленні страви на обіді в ресторані чи при визначенні з кольором гумових чобіт у магазині, надання такої можливості корисне. Воно допоможе сформувати у малюка уявлення про себе і свої бажання. Але ось коли дорослі переборщують і вимагають визначитися з чимось дуже серйозним, велика кількість варіантів дитину просто налякає. Маленька людина не зможе визначитися або ж почне нервувати і боятися помилитися.
3. Сильна критика на адресу малюка за помилки
Це одна з найпоширеніших помилок у вихованні. Хіба дорослі не припускаються промахів? Вимогливість до дитини змусить її відчувати тільки стрес і намагатися підлаштовуватися під бажання батьків. Дитина побоїться ризикувати, адже можна отримати потім догану за невдачу, як результат – вона просто закопає себе справжнього. Найчастіше в зайвій критиці вихователі нав’язують чаду свої слабохарактерність і низьку самооцінку.
4. Покарання мовчанням та ігноруванням
Після таких “виховних” заходів у людини з’являються психологічні травми. Коли тато чи мама перестають звертати на дитину увагу, мовчать та ігнорують, емоційно її катують. Якщо малюк поводиться навмисно не так, як ви від нього хочете, це не завжди погано. Ви ж різні особистості, дайте свободу самовираженню. Крім того, такі витівки можуть бути криком про допомогу. Тому з дітьми, та й із дорослими теж, завжди потрібно розмовляти і спокійно обговорювати ситуацію. Травма, отримана від мовчання батьків, буде переслідувати і вас, і дитину все життя.
5. Маніпуляції дитиною
З усіма можна домовитися, тому вдаватися до маніпуляцій – огидно. Коли батьки – ті, хто має забезпечувати малюкові безпеку існування, балувати теплотою й увагою, несподівано кажуть про кінець усього цього, з’являється страх. Втратити любов мами й тата – найнеймовірніше для дитини. Звісно, та з жахом намагатиметься виконати все, що від неї вимагають. Так, підпорядкувати своїй волі маніпуляціями легко, але це сильно відіб’ється на психіці та сприйнятті світу малюком. І, найімовірніше, на ваших взаєминах із ним теж.
6. Відсутність особистих кордонів у сім’ї
Багато хто досі веде суперечки про те, що в їхньому будинку стукати в кімнату до дитини – нерозумно. Як і питати дозволу, чи можна її обійняти або поцілувати. Звісно, у кожній сім’ї свої межі дозволеного, всі чинять так, як вважають за потрібне. Однак хочемо попередити: якщо в малюка зовсім не буде особистого простору або можливості відстояти кордони, наслідки виявляться плачевними. У дорослому житті така людина регулярно скорочуватиме дистанцію в спілкуванні з іншими в невідповідні моменти. Що може спровокувати труднощі в побудові взаємин як романтичних, так і дружніх та ділових.
