Українська мова – це не просто засіб комунікації, а глибокий культурний код, що об’єднує ідентичність нації, відображаючи її історію, традиції та спільні цінності. Мова не лише передає інформацію, а й формує наш світогляд і сприйняття реальності.
У цій статті ми розглянемо вислови про українську мову, які підкреслюють її важливість і значення для українського народу.
Красиві вислови про мову невідомих авторів:
«Вчити українську мову – значить любити Україну.»
«Мова – це душа нації. Вона має свою історію, свою музику, свою пісню. Вона є священним символом національної гідності і свободи.»
«Тільки той народ може бути великою нацією, який дбає про свою мову і культуру.»
«Мова – це основа культури, це як невидима нитка, що зв’язує нас із нашою історією і нашими коренями.»
«Мова – це не лише знаряддя виразу думок, але й душа нації. Я горджуся, що маю можливість говорити і писати українською мовою.»
«Українська мова – це пісня, що лунає у серці кожного українця, і саме через неї ми відчуваємо свою приналежність до великого народу.»
Вислови про українську мову відомих людей:
Тарас Шевченко:
«Ну що б здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!..»
Леся Українка:
«Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова.»
«Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію.»
Василь Сухомлинський:
«Мова – духовне багатство народу. Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.»
Іван Франко:
«Мова росте елементарно, разом з душею народу.»
«Мова – коштовний скарб народ.»
«Мова – це велика сила, що в руках народного гартується як потужний інструмент національного відродження.»
Олександр Довженко:
«Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу.»
«Мова – це краса і велич народу. Українська мова є джерелом нашої національної гордості і єдності.»
Григорій Сковорода:
«Мова – це збереження національного духу, наша гордість і наша сила.»
Олесь Гончар:
«Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта.»
«Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.»
«Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.»
Олександр Олесь:
«Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.»
«В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт.»
Юрій Андрухович:
«Мову не купити. На неї треба зважитися.»
«Українська мова – це наш найбільший скарб, який потрібно берегти і шанувати, адже вона є основою нашої ідентичності.»
Панас Мирний:
«Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування.»
Володимир Сосюра:
«Яке прекрасне рідне слово! Воно – не світ, а всі світи.»
«Мова – це душа народу, народ без мови не – не народ.»
Павло Тичина:
«Усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову.»
Іван Котляревський:
«Українська мова – це наш золотий ключик, який відкриває двері до серця народу і його традицій.»
Максим Рильський:
«Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.»
«Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови…»
Костянтин Ушинський:
«Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків.»
Ольга Кобилянська:
«Мова дає крила.»
«Мова – це могутній інструмент, що дозволяє нам виражати свою індивідуальність і нашу культурну спадщину.»
Іван Огієнко:
«Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я… І поки живе мова – житиме й народ, яко національність… От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.»
«Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості.»
«Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.»
Борис Грінченко:
«Яка мова, такі й думки будуть: московська мова — московські думки.»
«Українська мова є джерелом нашої національної гідності, і її збереження та розвиток є обов’язком кожного з нас.»
Михайло Коцюбинський:
«Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?»
Микола Куліш:
«Віщуванням новим
Серце моє б’ється, —
Через край із серця
Рідне слово ллється!»
«Мова – це наше обличчя перед світом. Українська мова є виразом нашого національного духу і нашої культурної спадщини.»
Василь Стус:
«Освіта – це вид гігієни. Письмо з помилками – то як невимиті руки чи зуби.»
«Українська мова – це знак нашої національної самобутності, це наша гордість і наша ідентичність. Вона є важливою частиною нашого існування.»
Ліна Костенко:
«Слова росли із грунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона свята. І кров’ю предків тяжко пурпурова.»
«У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм.»
Оксана Забужко:
«Мова – далеко не тільки “засіб спілкування”, тобто передачі “вже готових думок”, як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способомнародження тих думок: коли “нема мови”, людині просто-напросто “нема чим думати”».
