Трапляється таке, що дітлахи скоюють серйозніші проступки, які вимагають від тих, хто їх виховує, непохитності, навіть суворості, для того, щоб не розвинути в них егоїзм, жадібність, брехливість.
З непослухом (капризами) дітей стикаються всі дорослі. Здебільшого ставитися до них необхідно спокійно, з розумінням, у м’якій формі даючи чаду зрозуміти, що він зробив не так, у чому неправий. Але трапляється й таке, що дітлахи скоюють більш серйозні проступки, які вимагають від виховників непохитності, навіть суворості для того, щоб не розвинути в них егоїзм, жадібність, брехливість.
У цій статті ми написали 5 моментів, залишати без уваги які не варто:
1. Неповага
Знаєте, що таке батьківський авторитет? Ось коли цього авторитету в дорослих недостатньо, діти можуть поводитися геть погано. Реагувати з глузуванням, грубістю на прохання і зауваження рідних, огризатися. Деякі діти демонстративно ігнорують батьків у відповідь на наміри других, які намагаються якось поговорити, зловити загальну хвилю.
Але навіть якщо в родині теплі, довірливі стосунки, то не варто забувати про субординацію між поколіннями. Ані дитина, ані дорослий не повинні собі дозволяти неправильних жартів і нецензурних висловлювань. Якщо ж спроби зрозуміти ситуацію, розібратися не приносять ніяких плодів і поліпшень не відбувається, то можна спробувати клин клином вибивати. Дозвольте дітям на себе подивитися збоку. Спробуйте не відповідати на їхні запитання, проявіть якусь саркастичність або відстороненість щодо їхніх дій.
2. Брехня
Ніколи і ні за яких обставин дитина не повинна обманювати батьків. Брехню припиняти необхідно негайно. Якщо ви спіймали сина на обмані, то неодмінно варто його змусити відповідальність за скоєне понести. Неважливо, кого ця брехня торкнулася – особисто вас чи когось іншого.
Як покарання можна, наприклад, позбавити дитину чогось для неї важливого, цікавого: довгоочікуваної поїздки в зоопарк, комп’ютера, походу до лісу тощо. Так само потрібно донести до чада необхідність у вибаченнях людині, яку він обдурив. Ну і, звісно, необхідно гідно оцінювати його зізнання в проступках.
3. Ставлення споживача
Межа має бути в усьому, навіть у безмежній любові до дітей. Часом прагнення дати їм тільки найкраще може нам самим боком вийти. Користуючись нескінченною любов’ю батьків, дитина починає нахабніти. Вона вимагає найдорожчі ігри, речі та техніку виключно інноваційних моделей. Подарунки близьких людей при цьому як належне сприймаються, а ставиться до них нащадок недбало.
Якщо ви помітили тенденцію, де всі прохання дітей зводяться до хочу/купи, то необхідно припинити потурання, набуваючи тільки справді їм потрібні речі.
4. Злодійство
Якщо вам стало відомо про крадіжку непосиди у вас або когось іншого, то не можна це на гальмах спускати. За злочином має слідувати покарання, як би страшно це не звучало. Неважливо, що конкретно він вкрав: пристойну суму з вашої сумки або ручку однокласника. Крадена річ у злодія залишитися не повинна. Не спрощуйте ситуацію, віддавши предмет власнику самостійно.
Набагато ефективніше, дієвіше буде організувати зустріч молодика з власником речі. Відчувши збентеження, сором від скоєного, дитина з великою вірогідністю ніколи більше не зважиться піти на крадіжку знову.
5. Цькування інших дітей
На жаль, у колективах нерідко існує така собі слабка ланка. Малюк, якого всі ображають за дешевий/пошарпаний одяг, неохайність, неблагополучний фінансовий стан сім’ї або просто зайву скромність, сором’язливість. Якщо ви дізналися, що ваше чадо бере безпосередню участь у приниженнях/образах однолітка або однокласника, то не варто відмахуватися від того, що відбувається, з коментарями «Самі нехай розбираються».
Якщо слова про неприпустимість знущання/цькування інших хлопців жодних результатів не принесли, то доведеться до радикальних дій переходити. Наприклад, можна зобов’язати задираку самому до школи прийти в старому, вицвілому одязі. Відчувши те, що відчуває жертва, дитина усвідомить, що погано чинила.
А чи є з перерахованих вище ситуації якийсь вихід – подумали ви? Для поліпшення поведінки дитини, якщо ви хочете допомогти їй виправляти помилки, краще не конфліктувати з нею. Це, найімовірніше, лише погіршить ситуацію, але проблем ваших взаємин не вирішить. За проступки має бути покарання, справедливе й логічне. Ні в якому разі не зачіпає гідність і честь дитини. Ніколи не переходьте на особистості, опускаючись до образ, не потрібно порівнювати свою кровиночку з ровесниками.
Найчастіше крадіжки, неповага до дорослих або брехня є наслідком проблеми, що турбує малюка. Неодмінно потрібно з’ясувати, чому він так робить. За необхідності звернутися до дитячого психолога. Коли буде зрозуміла сама причина неправильної поведінки, буде в рази простіше ситуацію поліпшити.
