Деякі методи виховання зовсім не такі нешкідливі, якими можуть здатися на перший погляд. Прийоми впливу на дитину, якими ми регулярно користуємося, можуть порушити наш зв’язок із дитиною, негативно вплинути на її психіку і самооцінку.
Усі ми люди, й іноді зриваємося. Найчастіше ми застосовуємо шкідливі методи виховання через втому і безсилля, не замислюючись про наслідки. Якими діями можна зіпсувати психіку дитини, розповідає психологиня, психоаналітикиня, арт-терапевтка Аніта Вайаканті.
Як не можна впливати на дитину?
Майже кожна мама хоча б раз накричала на дитину, або позбавила мультиків. Замість того, щоб вибудовувати кордони і пред’являти адекватні вимоги до дитини, ми намагаємося її залякати і позбавити улюблених речей. Домагатися слухняності цими методами неправильно.
1. Кричати
Крик – найбільш неефективний і руйнівний спосіб впливу на дитину. Малюк лякається і не може сприймати інформацію, не розуміє, що від нього хочуть. Постійні крики гальмують розвиток дитини і можуть навіть призвести до виснаження. Звичайно, іноді не вистачає сил говорити спокійно, але ж це проблема батьків, а не дитини.
2. Ігнорувати
Якщо батьки ігнорують дитину, для неї це рівнозначно втраті любові. Тому гра в «мовчанку» або фраза «я з тобою не розмовляю» – не що інше, як потужний інструмент у руйнуванні психіки дитини. Малюк так і не зрозуміє, у чому він був не правий, відчуватиме відторгнення і накопичуватиме образи.
3. Принижувати
Наприклад, малюк вирішив помити свою тарілку і розбив її. Ви заходите на кухню з криками «що ж ти наробив, у тебе руки не з того місця». Виходить, ви сварите малюка за те, що він хотів проявити турботу, та ще й руйнуєте його самооцінку. То навіщо ж йому допомагати і старатися, якщо його за це лають? Запам’ятайте: діти ніколи нічого не роблять на зло. У них зовсім інша мотивація: цікавість, бажання досліджувати, вивчати. Засуджувати потрібно не особистість, а поведінку.
4. Позбавляти чогось
Забирати в дитини іграшки або позбавляти її потреб – це дуже неконструктивний метод. Особливо, коли йдеться про базові потреби: як покарання залишити дитину без їжі. Це рівносильно тому, що батьки піддають дитину стражданням і небезпекам.
5. Карати фізично
Дорослий потрібен дитині для того, щоб захищати. Наше завдання – давати дітям турботу, любов і відчуття безпеки. Коли ми шльопаємо малюка, його світ просто руйнується. Ніколи не варто доводити себе до прямої агресії в бік дитини.
Як вибудувати чіткі межі?
Ми багато сил витрачаємо на крики, спроби домогтися чогось від дитини, а чи не краще витратити ці сили на вибудовування кордонів? Адже саме вони допомагають виховувати дитину без застосування жорстких і шкідливих заходів.
1. Адекватні заборони
Приблизно до 4-5 років діти не розуміють заборон. Їхній мозок ще недостатньо розвинений, щоб пам’ятати всі батьківські настанови, тому іноді вони їх ігнорують і порушують. Навіть до 6 років дитина ще може не дотримуватися домовленостей через те, що їй важко відмовитися від того, що хочеться, на користь того, що треба. Тому від вас вимагається чіткість і адекватність.
Приблизно до 4-5 років діти не розуміють заборон. Їхній мозок ще недостатньо розвинений, щоб пам’ятати всі батьківські настанови, тому іноді вони їх ігнорують і порушують. Навіть до 6 років дитина ще може не дотримуватися домовленостей через те, що їй важко відмовитися від того, що хочеться, на користь того, що треба. Тому від вас вимагається чіткість і адекватність.
Вибудовуючи заборони, переконайтеся в тому, що:
- дитина розуміє, що ви від неї хочете;
- заборона може надовго відкластися в неї в голові;
- малюк здатний усвідомити і зрозуміти сенс заборони;
- нова заборона не суперечить іншим правилам.
Під час створення заборон важливо не перестаратися з кількістю. Що більше заборон, то більше в дитини бажання протестувати і бунтувати. Акцентуйте не на слові «не можна», а на слові «можна»: не обмежуйте, а направляйте.
Причинно-наслідкові зв’язки
Дуже часто діти просто не розуміють, за що їх лають. Для дорослих багато що здається очевидним, і вони починають сварити малюка, наприклад, за те, що зайшов у брудних черевиках до кімнати. Якщо дітям не пояснювати заздалегідь, що таке добре, а що таке погано, звідки вони це дізнаються?
Дитина має розуміти, у чому саме її помилка, і заздалегідь знати про наслідки своїх дій. Якщо є якесь правило, про яке дитина не знала, то який сенс її сварити? Покарання завжди має бути пропорційним вчинку дитини. Пояснюйте дитині «а що буде, якщо», тобто попереджайте про наслідки. І тільки якщо дитина заздалегідь знала, що порушує заборону, розуміла сенс своїх дій і знала про наслідки, можна від неї щось вимагати.
Послідовність
Коли ви говорите «заберу планшет» і в підсумку не забираєте, у дитини виникає каша в голові, і руйнуються уявлення про те, що можна, а що – не можна. І наступного разу вона не послухається, тому що батьки дали зрозуміти, що цю заборону можна порушити.
Систематичність і послідовність полегшує життя дитині та всій родині. Правила і заборони мають діяти завжди і в будь-яких ситуаціях, незалежно від настрою батьків, погоди та будь-яких інших чинників. Тільки так дитина зможе навчитися розуміти, що від неї хочуть.
Завжди пам’ятайте про те, що ми, дорослі, сильні, розумні та стримані. І наша центральна нервова система та мозок уже сформувалися, на відміну від дитини. Хочеться зірватися – просто зупиніться, подихайте і відпочиньте.
