Розповідаємо, чому мама може поводитися токсично по відношенню до власної дитини, і які її слова не лише ранять маленьку людину, а й породжують у ній серйозні комплекси, яких згодом буде неймовірно важко позбутися.
Є така фраза «Усі ми родом із дитинства», і саме вона відображає той факт, що більшість моделей поведінки, знань, переконань про себе, свої таланти, сильні та слабкі сторони формуються в нас до 7 років. Дитина народжується наче «чистий аркуш», і лише від близьких людей дізнається, наскільки ті чи інші її якості є позитивними чи негативними, якою вона є як особистість.
«Як можна бути таким дурним? Невже тобі незрозумілі елементарні речі?». Або «Який гарний малюнок! Який же ти в нас талановита дитина! Ми пишаємося тобою!». Відчуваєте різницю? Ці, здавалося б, прості фрази, сказані на емоціях, буквально формують фундамент особистості спочатку дитини, а потім уже дорослої людини. І якщо фундамент сформований криво, дорослій людині доводиться робити «капітальний ремонт» власної будівлі-особистості, розбираючи наслідки фраз і поведінки емоційно значущих дорослих.
То чому ж найближчі люди несвідомо можуть буквально руйнувати майбутнє своїх дітей? Звідки береться токсичність дорослих? Як вона проявляється і як із цією токсичністю бути?
Небезпека токсичної матері
Буває, втома бере гору, емоції поглинають, а зовнішні чинники відчуваються нестерпними – у такі моменти складно думати про дбайливе й екологічне ставлення до іншої людини. І якщо для одних токсичність – виняток, який веде за собою каяття, то інші можуть навіть не помічати, як отруюють тих, хто їх оточує. А найсумніше, коли ця токсична людина – мама.
Доросла людина може припинити неприємні стосунки: розлучитися, звільнитися, перестати спілкуватися. У дитини такого шансу немає.
У психології токсичність матері часто розглядається через призму її жертовності. З низки причин мама сама може сприймати себе як «жертву», не володіючи ситуацією.
Причини прояву жертовності та слабкості матері:
- Мама може повторювати патерни поведінки власної матері, які їй знайомі з дитинства. Якщо її власна мати була емоційно недоступною або критичною, вона часто переносить деструктивні моделі на своїх дітей;
- Через низьку самооцінку. Мама може проектувати особисті комплекси на оточуючих. Постійні сумніви у своїх здібностях і цінності призводять до надмірної критики, контролю над дітьми;
- Вона може відчувати гіркоту через нещасливе кохання або невдалі романтичні стосунки;
- Токсичність проявляється в перенесенні негативного досвіду з партнера на дитину;
- Власна кар’єра, що не склалася, може стати джерелом агресії та невдоволення. Токсична мати може проектувати особисті амбіції на дітей, примушуючи їх слідувати не своїм, а її мріям;
- Завищені очікування до власних дітей провокують постійний тиск і стрес, що призводить до відомого відчуття «недостатньої хорошесті» в дорослому житті;
- Фізичні або психічні хвороби можуть сильно вплинути на емоційний стан матері, викликати в неї почуття безпорадності та страху, що своєю чергою призводить до токсичної поведінки, коли вона шукає підтримку та увагу за рахунок маніпуляції дітьми.
Таким чином, мати часто сама є людиною з травмованою психікою, і її поведінка в якихось випадках слугує способом впоратися з внутрішнім болем і невирішеними конфліктами.
16 фраз, які перетворюють дітей на закомплексованих дорослих:
1. «Відчепись», «Мені ніколи», «Знову ти зі своєю нісенітницею»
Дитина такі фрази може сприйняти як «Я не важливий! Мої інтереси – неважливі дрібниці! Я, як особистість, не цікавий, і хай би що я робив, хай би як старався, не заслуговую на любов і увагу». Таке свідоме й несвідоме «знання» переходить із дитиною в доросле життя, і вона, будучи 20-30-40-50-річним дорослим, відчуває себе нікчемною, погоджуючись на низькооплачувану роботу й деструктивні стосунки.
2. «Досить плакати!», «Тобі зовсім не боляче», «Знайшов через що засмучуватися», «Сам винен»…
Цими фразами знецінюються почуття і переживання дитини. Дитина може сприйняти такі фрази як: «Відчувати – небезпечно для близькості! Якщо я буду чуттєвим, буду слабким і від мене відмовляться…». У дорослому житті така людина витісняє біль, може підлаштовуватися, довго терпіти приниження, неадекватну поведінку оточуючих.
3. «Та ти на себе в дзеркало подивися», «Криворукий», «Який із тебе фахівець?!»
Такими фразами мати принижує якості й таланти дитини. Дитина може сприйняти ці фрази як «Що б я не робив, цього недостатньо». У дорослому житті така особистість прискіплива до себе, їй часто здається, що справу зроблено недостатньо добре, їй складно знайти діяльність справді до душі, бо здається, що таланти не є чимось значущим.
4. «У всіх діти як діти, а в мене…», «Ось я у твоєму віці», «Ось Марійка/Сашенька, а ти чого…»
У дорослому житті після цих фраз дитина прагнутиме бути схожою на інших людей, але, як правило, навряд чи буде задоволеною станом справ, оскільки завжди знайдеться рольова фігура/модель, хто кращий, вищий, сильніший. Саме порівняння себе з іншими часто призводить до почуття незадоволеності або навіть знесилюючого трудоголізму.
5. «Та я через тебе…», «Доведеш матір до інфаркту», «У мене через тебе голова болить»
Мати звинувачує дитину у власних невдачах, настрої, самопочутті. Вона може перекладати на дитину відповідальність за абсолютно все, що відбувається з нею і в її житті. Дитина, виростаючи, переживає за те, що про неї подумають інші. Якщо своїм вибором, своїм щастям ставить когось у незручне становище, вона готова відмовитися від обраного рішення, аби тільки не стикатися з внутрішнім напруженням, не відчувати провину, біль, тривогу.
Що робити, якщо ви стали свідком токсичної поведінки матері щодо дитини (або впізнали у вищеописаних ситуаціях себе)?
Зрозуміти, що дитина має токсичну матір, яка «глушить» її таланти та щирі почуття, можна і за поведінкою її самої. Вона може зливати злість на оточуючих, брехати, нарочито привертати до себе увагу або, навпаки, намагатися злитися з обстановкою і «не світити». Вона немов безмовно кричить: «Я не такий як усі!».
Якщо ви бачите у своєму оточенні токсичну матір, якщо ви розумієте, що дитині поруч із нею важко, не поспішайте навішувати ярлики, давати прямі рекомендації або засуджувати її поведінку. Ймовірно, жінці справді потрібна будь-яка допомога.
Найкращий спосіб первинного контакту – запитати, як у неї справи, як вона почувається? Чи потрібно їй чимось допомогти? Можливо, вона чогось потребує. Запропонуйте їй кілька годин відпочинку. І тільки тоді, коли у вас із цією мамою вибудувалися довірчі стосунки, коли вона стає здатною почути вас, ви можете поговорити з нею про те, що її втома і негативні прояви можуть значно позначитися на майбутньому дитини.
Також можливо акуратно підсвітити проблему, але в жодному разі не зі звинувачень, а саме з бажання допомогти.
Якщо ж ви, як мама, побачили в цій статті свої моделі поведінки й усвідомили, що чините негативний вплив на свою дитину – не поспішайте себе звинувачувати. Зрозумійте, як правило, ми ніколи свідомо не завдаємо шкоди нашим дітям.
Але якщо ми робимо вибір із цим працювати, то вже сам факт визнання наявності такої проблеми допомагатиме з цим справлятися. Далі поставити запитання: «А якою мамою я хочу бути? Яку дитину я хочу виростити? Що для цього я готова робити просто зараз?».
Як змінити вектор з негативу на позитив за короткий період часу?
- Помічати в дитині позитивні прояви. Хвалити її за те, що вона зробила. Хвалити її за те, якою вона є. Давати їй більше тілесних дотиків, ніжності, обіймів.
- Цікавитися думкою, приймати її думку. При приготуванні сніданку враховувати побажання дитини – хоче вона кашу, наприклад, чи яєчню. У магазині питати, яка іграшка, одяг їй подобається.
- Якщо раніше в дитини щось не виходило, а тепер вона справляється з якимись складнощами, то, безумовно, підсвічувати це і говорити: «Подивися, який ти молодець! Учора це в тебе не виходило, а сьогодні виходить!».
Такими простими діями мама, що руйнує, поступово може трансформуватися на таку, що підтримує і творить. Усе має свою причину і свій наслідок, але хороша новина в тому, що будь-який наслідок можна змінювати на краще, якщо вибрати позитивні зміни!
