Напевно, хоча б раз у житті кожен батько стикається з дитячою істерикою. У цей момент чадо стає абсолютно неконтрольованим, кричить, плаче, падає на підлогу, стукаючи ногами і руками, а непоодинокими є й випадки, коли завдає собі шкоди, починаючи битися головою об стіну. Як батькам реагувати на таку поведінку? Карати, намагатися поговорити, не звертати увагу? Із задоволенням поділимося з вами корисними порадами психологів.
Навіщо дитині влаштовувати такі сцени? Усього лише для того, щоб домогтися бажаного. Адже часто батьки, щоб швидше припинити крик, який привертає до себе надмірну увагу, згодні купити/дати, аби швидше заспокоївся. Взаємні крики, погрози, а тим більше ляпаси однозначно не дадуть потрібного ефекту.
Пропонуємо діяти по-іншому. Ось 8 способів, які допоможуть запобігти такій поведінці та допомогти дитині в процесі емоційного вибуху:
1. Зрозуміти причину.
Найчастіше «вибухонебезпечні» ситуації повторюються. Тому варто звернути увагу і визначити, в які моменти чадо схильне до істерики найбільше. Найоптимальніший варіант дій, коли причина знайдена, а ситуації визначені – діяти на випередження.
Наприклад, якщо малюк починає кричати, коли потрібно йти з майданчика, повідомляйте про необхідність йти додому заздалегідь, щоб він встиг закінчити свої справи. Якщо знаєте, що причина в перевтомі та недосипі, варто планувати справи на час активного неспання, і визначити оптимальну для цього тривалість.
2. Не залишати без уваги.
Щоразу махнувши рукою і вважаючи, що «йому марно пояснювати», батьки роблять гірше і собі, і дитині. Малюк бере собі на замітку, що жодної реакції такі вчинки не викликають, отже, можна продовжувати в тому ж дусі.
Але ще складніша ситуація, коли маленька людина вважає, що такої поведінки недостатньо, щоб мама чи тато її почули, і наступного разу діятиме ще більш продумано.
3. Важливо обов’язково проговорювати те, що трапилося.
Якщо дитина вже вміє говорити, з’ясувати, які почуття вона відчувала, що змусило її так вчинити. Якщо ще ні, тоді проговорювати все за неї. Емоції потрібно ідентифікувати.
4. Поводитися однаково.
Часто батьки зазначають, що чадо вдома поводиться добре, але варто з ним з’явитися в якомусь громадському місці, без істерики не обійдеться. Чому так відбувається? Тому що самі мами й тата поводяться по-різному. Спокійно поговорити вдома і почати сварити на вулиці (бо «а що люди подумають?») – вкрай неправильно. Хочете, щоб дитина поводилася нормально скрізь, дотримуйтеся єдиної лінії поведінки скрізь.
5. Похвалити.
Це один із найефективніших способів запобігти жахливій поведінці. Але похвала має бути правильною. «Ти добре поводишся, молодець», «ти слухаєшся маму, розумницяь – цього недостатньо. Важливо проговорювати те, чого не зробила цього разу дитина. Наприклад, «ти сьогодні не кричав і не бився, коли ми були в магазині іграшок, чудово». Що більше ви помічатимете таких моментів і аналізуватимете їх разом, то менше їх буде в майбутньому.
6. Співпереживати.
Зазвичай істериці передує образа. Зупинити бурю, що почалася, можна, присівши поруч із чадом і пояснивши, що ви прекрасно розумієте, як йому прикро. Адже й самі засмучуєтеся, коли не отримуєте бажаного. Ще раз поясніть причину, через яку відмовляєте в чомусь, і домовтеся запам’ятати або записати бажання дитини, щоб виконати його пізніше.
7. Встановити чіткі межі.
Часто батьки самі винні в постійних дитячих істериках. А все тому, що не встановили чітких правил, і чадо постійно намагається замість них встановити свої. Правила мають бути поділені на три зони – червону, жовту та зелену.
Наприклад, до червоної потрапляють категоричні «не можна» – виходити на дорогу, відпускати руку батьків у натовпі, зривати незнайомі ягоди та їсти тощо. Важливо пояснити, до чого це призведе.
У жовтій зоні знаходяться правила, які дають можливість вибору. Приміром, на полуденок завжди потрібно їсти молочні продукти, але які саме вибирає малюк.
Зелена зона – час роздолля. Дитина може грати у що і як захоче (звісно, у межах розумного), встановлювати свої правила гри тощо. А роль дорослого тут – спостерігач.
8. Зробити «пастку».
Домовтеся з чадом про те, що відтепер впоратися з гнівом допомагатиме чарівна «пастка». Це один із найпростіших, але досить дієвих способів. Для цього потрібно взяти чистий аркуш і згорнути його в “Ворожку”, перед цим написавши на ньому дії, які мають допомогти малюкові заспокоїтися. Наприклад, пострибати, знайти щось зелене, попити води, поспівати, глибоко подихати, попросити допомоги та батьків.
Щоразу, вирушаючи кудись, важливо брати «пастку» із собою, і щойно емоції починають «кипіти», запропонувати зазирнути в чарівний аркуш.
Ну й останнє, що варто пам’ятати мамам і татам – погана не дитина, а її вчинок. Тому важливо не перегинати палицю, і в жодному разі не говорити «ти поганий», «як у мене міг народитися така дитина» і т.д.
