Батьківське благословення – не просто слова, а щире бажання лише найкращого для своєї дитини. Це виражається і у ставленні до дівчинки, і у вчинках.
Щастя жінки не полягає лише в добрих стосунках із чоловіком, але в цьому разі розглядатиму «жіночу долю» в розрізі стосунків.
Отже, що ж потрібно для жіночого щастя? Якщо спрощено, то вибрати відповідного партнера і побудувати з ним близькі здорові стосунки.
Що в дитинстві може посприяти цьому? Формування здорової жіночої ідентичності, адекватної самооцінки, внутрішніх опор, здатності будувати близькі стосунки. Звучить просто, але це воістину невичерпна тема!
Покажу великими мазками основні моменти, які впливають на майбутню щасливу долю дівчинки.
1. Оскільки особистість людини формується в дитинстві, то вкрай важливими є психологічні умови, в яких дитина росте і розвивається. Якщо сім’я здорова, то в дівчинки є всі шанси вирости щасливою жінкою (далі розкрию детальніше). Якщо ж сім’я дисфункціональна, то донька може психологічно травмуватися, а також перейняти неефективні моделі стосунків. До таких родин можна віднести, наприклад, сім’ї із залежними людьми або ті, в яких присутнє психологічне чи фізичне насильство.
2. Для формування базової довіри до світу, а також можливості створювати надійні, емоційно близькі стосунки в майбутньому, необхідно, щоб, починаючи з дитинства, між матір’ю та донькою існувала надійна прив’язаність. Це відбувається, якщо мати постійна у своїх проявах, емоційно та фізично доступна для дитини, адекватно відгукується на її потреби.
3. Для формування здорової жіночої ідентичності батькам важливо правильно повести себе в едипальний період розвитку дівчинки. У віці 3-6 років донька починає бачити в батьку ідеального чоловіка («виросту – вийду заміж за тата») і конкурувати з матір’ю за нього. В ідеалі мама має побачити і визнати почуття доньки, але чітко позначити, що батько – її партнер, це місце зайняте. А тато не повинен «спокуситися». Тобто від батька дівчинка має відчувати любов і безпеку, що межа їхніх стосунків «батько-дочка» не буде порушена.
Якщо все ок, то дівчинка починає дивитися на матір, як на приклад для наслідування, і вчитися в неї бути жінкою і будувати стосунки з чоловіком.
4. Батько – перший чоловік і зразок чоловічого в житті дівчинки. Багато в чому від того, як складуться їхні стосунки, залежатиме її погляд на чоловіків у дорослому житті. У хорошому варіанті дівчинка повинна отримати від тата любов і захист без будь-яких підтекстів, а також захоплення, визнання і прийняття її жіночих якостей. Чудово, коли донька отримує послання від тата «Ти – красива!».
Якщо батька немає, то дівчинка дивитиметься на інші чоловічі постаті в її оточенні (брат, дід, дядько, тренер, учитель, вітчим тощо) і намагатиметься отримати це від них. Важливо, щоб незалежно від того, як склалося особисте життя матері, вона транслювала б тільки шанобливе ставлення до батька дівчинки та інших чоловіків.
5. Для формування адекватної самооцінки, відчуття самоцінності, почуття власної гідності, дівчинка має отримати досвід шанобливого ставлення до себе, безумовної любові, прийняття, довіри, безпеки та свободи в сім’ї. Тоді вона в майбутньому зможе легко відмовлятися від стосунків, у яких погано, розрізняти що їй підходить, а що ні, зуміє захистити себе.
Регулярний досвід, який не дає змоги цьому статися, – злиття з батьківськими фігурами (відсутність кордонів), відкидання (послання «не потрібна така», «ти недостатньо хороша, щоб тебе любити»), порівняння (послання «не будь собою, будь, як вони», «любов треба заслужити»), приниження, сором, критика (послання «ти не варта гарного ставлення»), зведення на п’єдестал, завищені вимоги й очікування (послання «ти найкраща, відповідай»), недовіра, гіперконтроль (послання «будь хорошою (зручною) дівчинкою», «ти сама не впораєшся»).
Також дуже б’ють по самооцінці та ідентичності подвійні послання. Це ті, які суперечать одне одному. Наприклад, «ти маєш бути щасливою в особистому житті» і водночас «будь сірою мишею і сиди вдома». Або ж коли на вербальному рівні транслюється одне, а на невербальному зовсім інше. Приміром, мати каже «я люблю тебе», а під час спроби до неї наблизитися або обійняти здригається і демонструє огиду.
6. Стосунки з матір’ю впливають на жіночу ідентичність доньки. У хорошому варіанті між ними ієрархічні стосунки, коли дівчинка ще не виросла («я – мати, ти – донька, я – велика, ти – маленька») і стосунки двох жінок, коли донька дорослішає. В ідеалі мати має займати позицію зрілої досвідченої жінки, щоб коли прийде час, визнати у своїй доньці жінку та передати їй свій досвід. Так відбувається жіноча ініціація. Але якщо ні, то пані і в 30, і в 40, і в 50 почувається радше молодою дівчиною і ніяк не може стати жінкою.
Становленню дівчинки як жінки також шкодить, якщо мати прагне стати подружкою своєї доньки і посвячує її у своє особисте життя. Або ж заздрить дівчинці та конкурує з нею.
7. Якщо мама має власний негативний досвід стосунків із чоловіками, то є великий ризик, що вона передаватиме його доньці. У вигляді установок, ставлення до чоловіків тощо. Що молодша дівчинка, то швидше вона вбере це від матері. У доросле життя вона може прийти, будучи впевненою в тому, що «всі чоловіки погані», фізична близькість – це огидно, а в шлюбі вона повинна лише терпіти і страждати. Словом, погано, коли мати вивалює свій неперероблений травматичний матеріал на доньку.
8. Окремо скажу про тіло. Дуже важливо, щоб дівчинка виросла з прийняттям і любов’ю до свого тіла і зовнішності. Щоб вона вважала свої фізіологічні потреби і прояви нормальними, не соромилася себе і своєї сексуальності. Для цього батькам потрібно транслювати нормальне ставлення до тілесності, пояснювати, що відбувається з дівчинкою в різні періоди її життя.
Але в жодному разі не соромити, не принижувати і не критикувати за недоліки зовнішності або красу! Не сміятися над дівчинкою, не робити з цієї теми табу.
Як бачите, благословення дівчаток на щасливе життя – непроста робота. Зрозуміло, що ідеальних батьків не буває, але добре, коли є якісь орієнтири, на які можна спиратися під час виховання доньок.
А взагалі, мабуть, найкраще благословення для дівчаток – це щасливі батьки, особливо мама. Бо якщо мати сама щаслива у своєму жіночому житті, то вона зможе навчити цього й доньку. Тож, насамперед, займайтеся собою.
