Дитяча брехня може бути розвагою, але найчастіше вказує на глибокі проблеми, які не можна ігнорувати. Про що варто задуматися, якщо дитина бреше?
Діти рано чи пізно вчаться брехати. Брешуть всі, але ті, хто не впевнений у собі, – частіше за інших. Дитина бреше, щоб уникнути покарання або додати собі цінності в очах однолітків або старших. Кожна проблема, яку приховує дитяча брехня, вимагає від батьків особливого підходу.
Психолог Лоренс Катнер, автор п’яти книг про дитячу психологію, перераховує 5 причин, які спонукають дітей до брехні.
1. Страх покарання
Діти бояться, що їх покарають. Особливо якщо батьки не можуть відмовитися від нереалістичних очікувань. Наприклад, мама хоче, щоб п’ятирічна дочка без нагадувань акуратно складала одяг і прибирала зі столу після їжі. Коли її запитують, чи зробила вона це, дівчинка відповідає «так», навіть якщо насправді про це забула.
В результаті мама скаржиться на те, що дитина бреше, але під цим ховається зовсім інша проблема – завищені очікування по відношенню до дочки. Дитина справляється з ситуацією, як може. З огляду на те, що дівчинка ще не все вміє і у неї немає права голосу в родині, брехня – просто спосіб адаптації.
2. Підвищення самооцінки
Школярі брешуть, щоб підвищити свій статус і краще виглядати в очах товаришів. Наприклад, вони розповідають, що зустріли рок-зірку, відомого спортсмена або актора, або перебільшують дохід батьків. Якщо таке трапляється рідко, можна не турбуватися про те, що дитина бреше: хвастощі і «ігри в суперменів» для дітей – звичайна справа.
Але якщо дитина знову і знову перебільшує свій соціальний статус, це означає, що вона серйозно незадоволена собою. У такій ситуації можна з’ясувати, чому вона відчуває себе марною або приниженою. Можливо, на неї не звертають уваги? Можливо, над нею сміються і принижують її?
3. Протест
Для багатьох дітей брехня – спосіб піти проти обмежень, кинути виклик авторитету батьків. У віці 10–12 років вони відчувають, що більше немає сенсу розповідати про все батькам.
Тому діти можуть збрехати у відповідь на питання, яке сприймають як прояв батьківської влади і тиску.
4. Встановлення особистих кордонів
У міру дорослішання дитина починає гостро відчувати важливість незалежності, особистого життя і особистого простору. І чим більше батьки намагаються її опікувати і контролювати, тим більше дитина бреше або недоговорює. Часто діти при цьому ще й грубіянять, підкреслюючи бажання залишитися наодинці з собою.
«Куди ти йдеш?» – «Нікуди». «Що ти робиш?» – «Нічого». «Хто це?» – «Ти його не знаєш».
5. Проблеми в родині
Коли дитина бреше занадто багато, це знак, що в родині щось не так. Особливо це стосується тих випадків, коли до брехні додаються крадіжки і вандалізм. Якщо жертвами дитячих капостей стають інші члени сім’ї, це заслуговує на особливу увагу – нерідко це жест відчаю, крик про допомогу, набагато виразніший, ніж слова.
Часто таке трапляється з дітьми, чиї батьки думають про розлучення. Влаштувати крадіжку або зіпсувати батьківську річ – часто такого роду вчинки приховують спробу змусити батьків об’єднатися знову, хоча б на якийсь час. Ця мотивація не усвідомлюється дитиною, але її дії чітко говорять про її потреби.
