Психолог розповіли про те, чому не варто перекладати на старших дітей відповідальність за виховання молодших. Ми радимо прочитати цю статтю всім батькам. І це серйозно.
Починається з малого: «Дитинко, доглянь за малим, поки він спить, я в душ сходжу». Приглянула, нічого страшного не сталося. Малюк прокинувся, не плакав, старша трясла над ним брязкальцем і копіювала ваші інтонації. Горда собою страшенно: «Мамо, правда, я молодець і твоя помічниця?» Так, сонечко, ось тобі кіндер-сюрприз і поцілунок бонусом.
Далі — більше: «Подивися за братом на майданчику, я відбіжу в магазин». Це вже складніше. На майданчику багато небезпек, та й інші діти поводяться непередбачувано. Цього разу обійшлося, наступного разу обійшлося. А на п’ятий раз мама повертається з магазину з пакетами, підходить до гойдалок, на яких старший гойдає молодшого, і раптом молодший з криком «Мама прийшла!» зістрибує і отримує залізякою прямо в лоб. Кров, травмпункт, скоби. Молодший заспокоївся швидко, а ось старшого нудило, він все ще нервує і навідріз відмовляється йти гуляти на майданчик.
Перше протипоказання до того, щоб залишати малюків на піклування старших, якщо різниця у віці менше 12 років: вони фізично не можуть впоратися.
Приглянути кілька хвилин, поки мама готує вечерю, — так. Але не гуляти одним, не залишатися вдома більше ніж на 5 хвилин. Реальних 5! А не «Я на 5 хвилин до сусідки, а ти помішуй кашу кожні півгодини».
Хтось може мені заперечити: «Раніше всі гуляли з братами-сестрами — і нічого». Так, гуляли. І вдома залишалися самі на цілий день. Я раніше працювала в дитячій реанімації. Окріп, випав з вікна, ножиці, праска, задушення в грі, засунув намистину в ніс, і вона провалилася в легеню, поклав руку на плиту — це тільки за перші 3 дні роботи.
7-річний не може утримати 5-річного від небезпечних вчинків. А іноді ще й допоможе, наприклад підсадить на підвіконня. Не зі зла, звичайно, чисто з пізнавального інтересу. Волосся ж дибки стає! То на дах полізли по пожежній драбині, то кашу варили, то тварин мучили, то на вулицю вибігли і заблукали. Я сама років у п’ять намагалася робити братові уколи порожнім шприцом (ага, в лікаря грали).
Дивом просто повітряну емболію не організувала хлопцеві, він сильно закричав. Тож, будь ласка, оцінюйте можливості дітей реалістично.
Якщо різниця у віці 12 років і більше, можна використовувати старшого як повноцінну няню. Але тільки за домовленістю і за плату.
Одна справа — охоче пограти з молодшим тоді, коли тобі хочеться, і стільки, скільки хочеться. І зовсім інша справа — взяти на себе відповідальність за безпеку іншої людини, до того ж абсолютно безмозкої. У підлітка зазвичай свій, досить напружений графік, який включає в себе школу, особисте життя, спорт і додаткові гуртки.
Якщо ви розраховуєте на нього як на повноцінну робочу одиницю, ви повинні компенсувати витрати. Це можуть бути гроші або додаткові задоволення («Ти відпускаєш нас з татом ввечері в кіно, а ми за це веземо тебе на ковзанку в неділю»), якась дорога покупка.
З іншого боку, у всіх є свої обов’язки в будинку, тому «займатися з молодшим» може бути частиною домашньої роботи. Але все це повинно бути обговорено: скільки годин на день і в які дні. Мені цей підхід здається більш здоровим, ніж платити грошима. Все ж у нас сім’я, таке спеціальне об’єднання для підтримки і турботи один про одного, а не інкубатор для вирощування потомства.
Найголовніше, що необхідно тримати в голові батькам, — старші діти не винні, що ви народили собі ще спадкоємців і не розрахували сили. Ще раз повторю: виховання і нагляд за дітьми — це обов’язок батьків.
Старші діти можуть допомагати, можуть робити це добровільно і з задоволенням, але відповідальність — тільки на вас.
А часто бачиш (з величезним жалем, співчуттям і бажанням негайно втрутитися), як старших карають, лають за проблемну поведінку молодших, що той забруднився або впав, або загубився. «Тобі ж було наказано стежити! Ти куди дивилася?!» А їй самій років сім. За нею б хтось доглянув.
І як часто в терапію приходять потім ці відповідальні, дуже турботливі, дуже уважні дівчатка, у яких чомусь не виходить завести власних дітей. Тому що насправді всередині у неї є знання: «Діти — це непосильний тягар». Так що хочете коли-небудь онуків — самі займайтеся своїми дітьми. Це для всіх буде корисно.
