Коли партнер нас не помічає, відкидає, поводиться з нами несправедливо, ми часто даємо собі клятву: «Більше ніколи!»
«Більше ніколи не відкрию тобі свою душу», «більше ніколи не буду на тебе покладатися», «більше ніколи не підпущу близько до серця».
Іноді ми самі ледь усвідомлюємо, що даємо собі таку обіцянку. Ми можемо навіть не вимовляти цих слів уголос, але незалежно від формулювання нашої обітниці, ми проводимо межу, яку більше не дозволяємо перетинати.
Намагаючись захистити себе, ми робимо висновок: щоб пережити розчарування чи відчуття покинутості, потрібно віддалитися від партнера. Але йому чи їй ми про це не говоримо.
І, можливо, всі наслідки нашого рішення стануть для нас очевидними лише через багато місяців або навіть років.
Мова не про стосунки, у яких ви стали жертвою емоційного, фізичного чи сексуального насильства з боку партнера. У таких ситуаціях клятва «Більше ніколи!» – абсолютно виправдана.
Насильство необхідно припинити – або змусивши партнера переглянути свої нездорові поведінкові шаблони, або розірвавши стосунки.
За понад 25 років психологічного консультування подружніх пар психологи неодноразово спостерігали, якою владою володіють ці слова.
Партнери приходять на терапію без ентузіазму. Тривають нескінченні, безплідні сварки й конфлікти. Пристрасть згасає. Вони відвернулися одне від одного. Причин може бути багато, але часто під час сеансу один із партнерів – спочатку неохоче, а згодом ледь стримуючи сльози – згадує якийсь давній епізод.
«Вісім років тому лікарі запідозрили в мене рак. Я жила в страху кілька тижнів, поки проходила всі дослідження. А ти був поглинутий роботою», – розповідала одна жінка.
«Протягом трьох місяців я втратила обох батьків. Мені було так самотньо. Але ти був надто зайнятий, щоб мене втішити», – скаржилася інша клієнтка.
Після народження другої дитини чоловік відсторонився від дружини: не радіє дитині, не допомагає доглядати за нею, хоча раніше охоче підтримував її з первістком. Дружина не розуміє, що сталося, і почувається покинутою.
У дружини стався викидень, а чоловік не хоче обговорювати це, кажучи, що краще просто жити далі. Вона самотня у своєму горі.
Чоловік переживає загрозу звільнення. Йому потрібна підтримка, але партнерка лише критикує його й хвилюється через фінанси. Йому здається, що він залишився без опори.
Подібне ставлення ранить глибоко. Людина почувається самотньою, незрозумілою. Їй страшно.
Ми починаємо ставити собі запитання:
«Чому ти мене не підтримуєш? Чи можу я на тебе покладатися? Я взагалі важлива для тебе? Ти справді мене любиш?»
Ми по-іншому дивимося на партнера. Втрачаємо довіру. Частіше помічаємо негатив і ігноруємо позитивні моменти у стосунках. Іноді намагаємося поділитися своїми переживаннями, але нас не чують або не розуміють. Тоді ми здаємося.
Інколи ми навіть не пробуємо почати цю розмову. Ми вже не готові вкладати душу в стосунки. Коли під час терапії один із партнерів ділиться болем, який йому завдав інший, часто виявляється, що той навіть не підозрював, наскільки глибока ця рана.
Щоб відмовитися від даної собі обітниці, передусім потрібно відверто поговорити з партнером. Поясніть, що сталося, що ви відчували, яких висновків дійшли. Це може бути надзвичайно складно. Якщо після душевної травми ви закрилися, знову відкритися – страшно.
Але відверте спілкування дозволить по-новому побачити партнера і поступово позбутися накопичених негативних уявлень.
Клятви на кшталт «Більше ніколи!» підривають основу стосунків. Їхні наслідки не минають самі собою. Розповідаючи партнеру про подію, яка змінила ваш погляд на стосунки, будьте максимально щирі. Можливо, партнер здивується або почне виправдовуватися. Дайте йому зрозуміти, що ваша мета – не зруйнувати, а відновити зв’язок. І дозвольте йому розповісти, що тоді відбувалося в його житті.
Якщо ж саме партнер зважився розповісти вам про давній біль, важливо зрозуміти, наскільки важко було йому на це зважитися. Якщо ви помітите, що починаєте захищатися чи виправдовуватися – визнайте це. Постарайтеся бути відкритими. Партнер не звинувачує – він хоче зцілення стосунків.
Чесність і відкритість здатні повернути довіру до життя і до одне одного. За потреби зверніться до кваліфікованого психотерапевта.
Відкрите і щире спілкування допоможе по-новому побачити партнера і звільнитися від болючих стереотипів. Пропрацювавши старі образи, ви отримаєте важливі уроки і зрозумієте, як уникати помилок у майбутньому.
Зціливши душевні рани, ви зможете відмовитися від клятви «Більше ніколи!» – і ще раз спробувати відновити любов і близькість.
