Якщо в дитинстві емоційні потреби дитини не задовольняються, це має величезний вплив на її розвиток і особистість. Хоча дитинство у кожного різне (наприклад, у однієї дочки може бути емоційно відсторонена і неуважна мати, у іншої – заплутана в собі і теж ігноруюча потреби дитини з інших причин, а третя дочка виховується як продовження нарцисичних якостей її матері), існує чимало достовірних тверджень щодо наслідків такого дитинства. І всі вони допомагають зрозуміти, як саме дитинство людини впливає на її особистість і поведінку.
Нижче ми поговоримо про найбільш поширені (і найбільш відчутні) наслідки дитинства, позбавленого любові. Їх вплив охоплює більшу частину дорослого життя, якщо тільки не позбутися його за допомогою психотерапії і самопізнання.
1. Ненадійна прихильність
Любляча і чуйна мати виховує дитину так, щоб вона відчувала, що її розуміють і підтримують. Дочка бачить, що стосунки в сім’ї стабільні і сповнені турботи, що світ – це місце недосліджених можливостей і що люди до неї небайдужі. У неї з’являється основа для розвитку впевненості в собі.
Дитина емоційно ненадійної матері (вона то є поруч, то немає) бачить стосунки з нею крихкими і нестабільними, в яких немає ніяких гарантій. Дівчинка росте з тривожною прихильністю і з жагою близькості, але в постійному страху, що станеться щось жахливе.
Дитина, яка живе з потайною і агресивною матір’ю, вчиться захищатися, покладаючись тільки на себе і уникаючи контактів з людьми. У той час як дочка з нормальними відносинами вдома шукає близькості, її відсторонена «копія» уникає будь-якої близькості. Дівчинка з тривожною прихильністю хоча і прагне близькості, але боїться бути відкинутою.
Такі типи прихильності переходять у доросле життя, надаючи аналогічний вплив на подальші дружні та романтичні стосунки.
2. Нерозвинений емоційний інтелект
Дитина вивчає свої почуття за допомогою діадичної взаємодії з матір’ю. Жести і слова матері вчать дочку самозаспокоєнню в моменти стресу і в незручних ситуаціях. Згодом мама відіграє ключову роль у навчанні дочки виражати свої почуття, давати їм назву і вміти керувати своїми страхами і негативними емоціями.
Дочка з ненадійним типом прихильності не вміє керувати власними почуттями. Вона або опиняється в їхній владі, або відгороджується від них. Обидва типи ненадійної прихильності (стійкий і уникаючий) перешкоджають правильному визначенню емоцій і їх використанню для поінформованого мислення, а це ключові аспекти емоційного інтелекту.
3. Порушене самосприйняття
Обличчя матері – це перше дзеркало, в якому дочка бачить своє відображення. Уважне і турботливе обличчя матері демонструє прийняття і говорить: «Ти – це ти і хороша така, яка ти є». А обличчя байдужої матері відображає лише передбачувані недоліки і вади дочки.
Так, якщо дівчинку постійно ігнорують або її цураються, вона починає вважати себе негідною уваги або, в разі постійної критики, думає, що ніколи не стане достатньо хорошою.
Деякі дочки, позбавлені материнської любові, взагалі не сприймають себе, особливо якщо вдома постійно були «цапом відбувайлом».
4. Відсутність довіри
Щоб навчитися довіряти людям, спочатку ви повинні повірити, що світ за замовчуванням є безпечним місцем, а люди, що живуть у ньому, мають добрі наміри, хоча часом можуть бути недосконалими.
У сім’ї з емоційно ненадійною або агресивною надкритичною матір’ю дочка вчиться тому, що всі стосунки спочатку позбавлені стабільності і небезпечні, що довіра – це ефемерне поняття і на нього не можна покладатися.
У дочок, які не знають материнської любові, спостерігаються проблеми з довірою в будь-яких стосунках, особливо дружніх.
5. Труднощі з розумінням меж
Турботлива мати вчить свою дитину тому, що навіть у близьких стосунках є місце для свободи і особистого простору. Що мама не втручається в особистий простір дочки, змушуючи її до контакту, коли та ще не готова. Її поведінка свідчить про розуміння існування певних зон перетину, але кожна зі сторін стосунків при цьому є окремою цілісною особистістю.
Замкнута в собі дочка бачить такі перетини занадто близькими і глибокими, а тому віддає перевагу більш поверхневим контактам, де її незалежність не наражається на небезпеку. Це відповідь на материнське втручання і ненадійність.
Дочка з ненадійним типом прихильності не розуміє сенсу здорового простору і плутає потребу друзів або партнера в межах з неприйняттям. Вона помилково вважає підпорядкування синонімом кохання.
6. Вибір токсичних друзів і партнерів
Всіх нас тягне до чогось знайомого, адже завжди добре мати надійну базу, а не бути нелюбою дочкою. Дуже ймовірно, що в майбутньому вас буде тягнути до тих, хто ставиться до вас так само, як це робила мати (знайома зона комфорту, яка не пропонує ніякого комфорту).
І до тих пір, поки ви не зрозумієте, в чому полягають ваші дитячі травми, ви, будучи вже дорослими, ймовірно, продовжите відтворювати ту ж нездорову емоційну атмосферу, яка панувала в дитинстві у вас вдома.
7. Рухливість страхом невдачі
Звичайно, ніхто не любить помилятися, але дочка з надійним типом прихильності не буде розглядати свою невдачу або помилку як визначальні фактори її самооцінки або як доказ наявності вад в її характері. Так, це її зачепить, але дівчинка, швидше, сприйме невдачу як наслідок завищених очікувань від себе.
Це абсолютно не застосовується у випадку з дочкою, позбавленою материнської любові, яка сприймає будь-яку відмову або невдачу як ознаку того, що її мати була права щодо неї. Вона зберігає високу мотивацію будь-яким способом уникати провалів навіть на шкоду собі. Багато нелюбимих дочок в результаті виявляються хронічними невдахами.
8. Почуття ізоляції
Уперте переконання суспільства в тому, що всі матері турботливі від природи і що материнство є інстинктом, призводить до того, що нелюбима дочка помилково вважає себе єдиною дитиною на планеті, яка опинилася в такому непростому становищі. Тому вона відчуває себе ізольованою і наляканою, виявляючи схильність закриватися в собі через сором.
Така дівчинка нікому нічого не скаже. Більше за все на світі вона прагне бути частиною племені – серед тих дівчаток, які обіймають своїх мам і сміються разом з ними.
9. Підвищена чутливість
Часто внутрішнім світом дочки керує страх бути відкинутою. Справа в тому, що вона боїться додаткових доказів правоти своєї матері про її нікчемність.
Чутливість дівчинки тільки посилюється звинуваченнями з боку матері та інших людей в її «зайвій чутливості» (найпоширеніша форма вербального насильства над жертвою) .
10. Жертва конфлікту
Базовий конфлікт (протистояння постійної і закладеної природою потреби дочки в любові і турботі матері з її наростаючим усвідомленням того, наскільки сильно мати її травмує) може мати сильний вплив на життя дочки, навіть коли та стане вже дорослою. Він підживлює розгубленість, невпевненість у собі і внутрішню кризу особистості. І перший крок довгого шляху до зцілення полягає у визнанні існування цієї проблеми.
