Облаштовуємо дитячу кімнату за системою Монтессорі: 5 простих кроків
Для дітей

Облаштовуємо дитячу кімнату за системою Монтессорі: 5 простих кроків

«Допоможи мені зробити це самому» – один з головних девізів педагогіки Монтесcорі. Розбираємося, як за допомогою правильної організації простору в кімнаті дитини допомогти їй стати більш самостійною, а значить, більш впевненою у своїх силах.

Навіщо щось спеціально міняти?

У батьків може виникнути питання: «Чи так уже потрібно щось міняти в домашній обстановці для дитини? Марія Монтессорі вважала, що це необхідно. «Будинок дорослих», де все влаштовано для потреб великих людей, не дає дітям ефективно розвиватися.

Головна мета змін – зробити дитину незалежною від дорослого настільки, наскільки це в її віці можливо. Коли діти ростуть в спеціально підготовленому для них оточенні, вони все менше і менше вдаються до допомоги дорослих, впевненіше керують своїм життям, усвідомлюючи свої сили і вдосконалюючи свої навички.

Крок 1. Зробіть будинок безпечним для дітей

З народженням дитини багато чого змінюється в будинку, з’являються нові предмети, і в першу чергу батькам варто подумати про безпеку простору. У квартирі не повинно бути місць, які становлять небезпеку для дітей, якщо вони здатні туди добратися.

Як убезпечити квартиру:

  • Заклеюємо гострі кути меблів.
  • Встановлюємо обмежувачі на вікна.
  • Ставимо заглушки на розетки.
  • Прибираємо всі дроти з підлоги.
  • Ховаємо побутову хімію в недоступне для дітей місце.
  • Переставляємо з нижніх ярусів полиць, шаф і комодів все крихке, що б’ється або коле.

Крок 2. Додайте речі так, щоб дитина діставала їх сама

Присядьте на підлогу і постарайтеся поглянути на кімнату (а потім і весь будинок) очима дитини. Де, наприклад, знаходяться вимикачі світла? Діти повинні самі до них дотягуватися.

Чи є підставки-лавочки біля унітазу і / або раковини? Чи зможе дитина сам взяти рушник, щоб витерти руки?

Чи вийде у нього без вашої допомоги залізти / злізти зі стільця за обіднім столом? В цьому плані поганий варіант – стільчики для годування. Дитина в них – «бранець»: сидить, поки мама не вирішить, що можна встати з-за столу. Хороша альтернатива – стіл і стілець маленького розміру. І нехай дитина сама за ними доглядає: накриває на стіл, протирає його від бруду і пилу, забирає посуд.

Добре, якщо у дитини в кімнаті стоїть глечик з водою і його чашка. Завжди можна підійти і налити попити. Глечик повинен бути маленьким і легким, а чашка – стійкою.

Крок 3. Самостійність дитини починається з передпокою

Тепер давайте уявимо, як ви заходите з дитиною в квартиру. Чи є у нього зручна лавка в передпокої, де можна присісти і спокійно зняти взуття, а потім прибрати її самостійно? Чи є гачок, на який 1,5-однорічна дитина в стані сам повісити верхній одяг?

Або дитина швидко роззувається-роздягається мамою, а речі розкладаються по «дорослим» місцях, до яких йому навіть не дотягнутися? Марія Монтессорі такого не схвалила б, адже це ключовий аспект організації середовища для дитини, нітрохи не менш важливий, ніж порядок на полиці з іграшками.

Крок 4. Правильно організуйте робоче місце

Принцип доступності поширюється і на робоче місце дитини, в першу чергу, стіл, за яким йому буде зручно малювати, ліпити, грати.

Стіл – це чистий аркуш. Найкраще, якщо він буде однотонним, без відволікаючих картинок і написів. І він не повинен бути завалений пензликами, шматочками пластиліну, деталями конструктора або іграшками.

Все необхідне для творчості можна помістити в спеціальну коробку або відвести для таких речей місце на стелажі.

Так, не завжди дитина зможе дотримуватися принципу сортування всередині своїх ящиків. Напевно, шкарпетки будуть траплятися й у відділенні з футболками, і між штанами. Мамі доведеться допомагати малюкові стежити за порядком, і тоді підтримувати більш-менш постійне розташування речей вдасться.

Чому так важливо, щоб дитина була максимально автономна в сфері одягання / роздягання? Віддаючи дітям цю відповідальність, ми даруємо їм дуже важливе відчуття – впевненість в собі.

Джерело