Ось як одна дуже красива дівчина мені розповіла. В її родині немає жіночого щастя. Жінки красиві, прекрасні обличчям і тілом, з добрим серцем, розумні, працьовиті… А щастя немає.
І залишаються ці красиві жінки на самоті, скуштувавши горя від жорстоких і слабких чоловіків. Різні ситуації, але суть одна – красуня залишається одною. І проводить життя в працях і турботах, але все, що вона заробила, у неї забирають або обставини, або злі люди.
Тільки досягнеш чогось, налетять вихори долі або нападуть люди. Хвороба, розорення, пожежа або крадіжка, – різні обставини, але підсумок один: починаймо все спочатку!
І ця дівчина розповіла символічну історію сім’ї. Давним-давно принесло вітром до них в город яблучне зернятко. Звідкись з небес воно впало в землю і виросла небаченої краси яблуня – навколо ні у кого такої яблуні не було.
На Уралі це просто чудо – така яблуня. І цю яблуню дбайливо поливали, доглядали, удобрювали грунт, білили стовбур…
Виросла вона дуже швидко і швидко почала плодоносити. Швидше, ніж зазвичай. Надзвичайно смачні і красиві райські яблука росли на цьому дереві. Це ще почалося при прабабусі. Коли бабуся була маленькою дівчинкою…
Райські яблучка червоні з жовтим, м’якоть хрумка і рожева, солодка!
Тільки з тих пір злодії занадилися лазити в город за райськими яблучками. Залізуть, все витопчуть, гілки поламають, втопчуть яблука в землю, решта з собою понесуть…
Що робити-то? Ночами не спати, охороняти? Або ось навіть збирали яблучка і виставляли відро з ними біля воріт – беріть даром і їжте, скільки хочете!
Але злодії все одно лазили в город. Їм, мабуть, подобалося красти і топтати яблука, ламати дерево…
І яблуня з райськими яблучками приносила горе і тривогу. Так і манила тих злодіїв…
Це і є символ заздрості і крадіжки щастя. Коли у когось є краса, розум, талант – це райські яблучка. Їх з неба послали. І заздрісні лізуть через паркан, щоб поцупити яблука і надломити яблуню. Витоптати все і знищити, завдати шкоди.
Завжди хтось обкрадав, наносив удари, переслідував і зраджував.
Вся проблема була в паркані. У захисті. І в невмінні себе захистити.
Довірливість, зайва доброта і відкритість, спроби миром вирішувати всі проблеми, прощати підлих і злих, і знову пускати в своє життя і в свій город – вони і довели до повної самотності і відчаю.
Залишається або зрубати яблуню, або знайти кошти і сили, зайнятися будівництвом нового паркану з хвірткою для добрих людей. І з засувом – для злих.
Якщо крадуть щастя і красу – значить, треба вчитися бути обережнішими і сильнішими. І не приманювати лиходіїв відром дармових яблук – щедрість теж ненависна злим.
Треба міняти стратегії поведінки. Причина не тільки в злодійських набігах та заздрощах, причина в слабкому захисті.
Повернути вкрадені райські яблучка і щастя не можна. Але можна дочекатися нового врожаю. А за цей час попрацювати зі своїм умінням захищатися, позбутися від довірливості і зайвої відкритості. Найняти того, хто допоможе зробити паркан і хвіртку, якщо не вмієш сам: психотерапевта, психолога, справжнього цілителя, вчителя…
Час ще є, поки жива яблуня, поки ще вона може цвісти і плодоносити…
Автор: Ганна Кір’янова
