У кожного своє кохання. В одного – бризки та бульбашки, а в іншого – океан…
Територія натхнення

У кожного своє кохання. В одного – бризки та бульбашки, а в іншого – океан…

У кожного своє кохання. І кількість кохання різна. В одного – бризки та бульбашки, ігристе вино у келиху. В іншого – океан. Північний Льодовитий, бо зверху лід. А вже під ним – сам океан, кохання. Не одразу й зрозумієш.

Одна жінка була у складних стосунках із чоловіком. Точніше, він пішов до іншої жінки, але все так непросто, правда ж? Це він так казав. І жінка сподівалася, тим більше дитина спільна, хлопчик трьох років, Костик. І жінка ця, Таня, чекала, що чоловік повернеться. І підтримувала з ним стосунки, не сварилася, не вимагала аліментів, не подавала на розлучення. Щоб Костик мав батька.

Батько Костика любив, приходив, дарував сину іграшки та возив його до парку розваг. Підкидав до стелі, приділяв увагу – кілька разів на місяць. Іноді давав трохи грошей. Хоча в нього гроші були, але самі розумієте, витрати на життя, на нову даму, на нову машину – він якраз машину поміняв. Дуже дорогий автомобіль купив.

А за Танею упадав тихий такий, простий хлопець, автослюсар. Мовчазний татарин. І машина в нього була така собі, стара іномарка. Дуже стара. Але він цю машину ремонтував і дуже любив. Це все, що в нього було. Винаймав кімнату, сам був із села. Марат його звали. З Костиком він був мало знайомий. І нічого йому дати не міг для розвитку, так Таня казала подрузі.

Потім Костик захворів тяжко. Таня мало не збожеволіла від страху; Потім призначили операцію. Таня зателефонувала чоловікові. Сказала, що терміново потрібні гроші на лікування. Чоловік дуже засмутився і відповів, що всі гроші витратив на тюнінг машини, поки, віриш, немає ні копійки вільної! Я, каже, неодмінно заїду до лікарні до Костика наприкінці тижня, привезу щось нашому малюкові. Який жах! І як це могло статися? Мабуть, ти погано стежила за ним! Але я з тобою, ти можеш розраховувати на мене! Дзвони, якщо що.

Таня сиділа з телефоном у руках, наче її мішком по голові стукнули. І прийшов цей тихий Марат – він знав, що дитина захворіла, Таня йому розповіла. Він приніс гроші, ось навіщо він прийшов. Він свою машину продав одному знайомому. А гроші Тані віддав для Костика. Треба робити операцію. І взагалі – гроші дуже потрібні. А їздити чудово можна на маршрутці. Або пішки ходити. Це корисно.

Корисно подумати іноді, кому ми насправді потрібні й кому потрібна наша дитина. Може, нас і люблять. Відчувають якісь ігристі та шипучі почуття, які так приємно п’янять. Але їх небагато, знаєте, на денці. А може, є у людини цілий океан кохання – але його одразу не побачиш. Він глибоко в душі. Але жити та дружити з такими людьми треба. І велике щастя, якщо поряд є такі…

Автор – Ганна Кір’янова