Чим запам’ятовується кохання…
Я помітила, що в нього розв’язані шнурки, і кажу: “Зав’яжи шнурки!”
Він сів, потім підвівся і здивовано каже: “У тебе ж немає шнурків!” І тоді я зрозуміла, що він заради мене готовий багато на що. Десять років разом, розходитися і не збираємось.
Ми живемо в однушці, і, коли я сплю, вона намагається не шуміти. Прокинувся якось, дивлюся, а вона курсову пише і літери на клавіатурі натискає повільно, щоб не стукати.
Восени ми з чоловіком їхали на машині з лісу, і на мене почав спускатися павучок. У мене арахнофобія, я ще відреагувати не встигла, як він без слів прибрав павука – і це з огляду на те, що дорога була дуже поганою і вимагала концентрації. Мені було приємно, що я також перебуваю в зоні його уваги
В нашу ще дошлюбну пору він витяг мого пса з собачої сварки. Ми разом відступали з місця нападу, в одній його руці був повідець з моїм собакою, в іншій моя рука, і я відчувала, як він тремтить. Досі це одне з найгостріших відчуттів його любові до мене через мого собаку. З того моменту це наш собака.
Я під час вагітності полюбила настільні ігри. У скрабл ми грали, і я весь час вигравала, тому що він нібито не міг скласти слів довше, ніж “сон” та “дім”. А одного разу, коли я відійшла, він викрав у мене букву “й”, з якою важко скласти слово на полі, та замінив її на букву “а”.
Був дурний конфлікт із сусідами по гаражу. Ми стояли на вулиці, чоловіки мене звинувачували в тому, чого я не робив, а я так здивувався, що навіть виправдовувався непереконливо. Тоді вона вискочила з машини і почала наїжджати на цих хлопців, так агресивно захищала мене і вичитувала моїх співрозмовників, що вони стали вибачатися. У результаті всі ми розсміялися, конфлікт був улагоджений. А я тоді зрозумів – моя жінка.
Ми один одному вголос читали, коли хтось був зайнятий рутинною роботою. Наприклад, він лагодить мої черевики – я читаю. Я перебираю рис – він читає. Незабутні відчуття. Це було в 90-х, досі пам’ятаю.
Іноді вранці я прокидаюся, свіжа, виспана, і радісно кажу чоловікові: “Як чудово, любий, що діти вночі не плакали” і по його втомленому обличчі бачу, що вони плакали.
У літаку вона показувала мені то хмари внизу, то океан: “Подивися, як гарно. Який захід сонця, тобі видно? Пересядь на моє місце, до віконця”. Їй важливо було не саій насолодитися красою світу, а показати цей світ мені. А я більше милувався її сяючим обличчям: “Ти бачиш? Тобі подобається “Я бачив і мені подобалося”.
Дід хворів і вже майже не вставав. Сидів з бабусею на дивані, дивився телевізор. Якоїсь миті він узяв бабусину руку і заховав її собі під футболку. На наші з мамою погляди відповів: “Рука холодна, Маня замерзла”.
