Взимку ангели завжди стукають, перед тим, як увійти у вікно. Вони ретельно витирають ноги на підвіконні, вішають пальто на віконний шпінгалет і ставлять чобітки під батарею.
Ангели люблять сидіти на дивані, штовхатися, гигикати, гризти печиво або сухарики і розглядати малюнки в книжках. А ти в цей час, якщо тобі вже зовсім нічого робити, можеш заштопати їм шерстяні шкарпетки. У ангелів вони теж протираються на п’ятах. Дякую тобі не скажуть. Просто широко усміхнуться, натягуючи заштопані шкарпетки. А потім при зустрічі тобі будуть демонструвати заштопану п’яту, смішно підстрибуючи на одній нозі і усміхаючись.
Ангели приходять по вечорах, дмухаючи на замерзлі пальчики і дуже радіють великій кружечці гарячого чаю – звичайно, адже їм весь день довелося ліпити сніжинки до завтрашнього снігопаду. Вікно ретельно закрите, калюжа води, що натекла від чобітків, акуратно витерта, кружечки стоять у раковині, а всі книжки з картинками стоять на полиці. Ще б пак. Адже вони ангели!
Влітку ще цікавіше. Адже влітку стільки турбот! Витрусити хмарки від пилу, розплющити очі кульбабам і найголовніше – розфарбувати метеликів. Метеликами займаються лише найменші ангели. Метелики у них замість людських книжок-розмальовок. Ангели розфарбовують їх крихітними пензликами, а метелики тихенько сміються – їм лоскітно…
Влітку варто тільки відчинити вікно – і вони вже тут як тут. Сидять на підвіконні, простягають тобі ромашки і щасливу чотирипелюсткову конюшину, бовтають ногами, звісивши їх назовні і гладять горобців, посадивши їх собі на коліна. Горобці примружуються і мало не муркають…
Ангели допомагають траві рости, підсмикуючи травинки вгору, пальцем розбивають бруньки, щоб листочки швидше побачили світло, і насипають пилок у квіти.
Тільки вчора бачила, як повз вікно пролетів смішний маленький ангел, весь перемазаний у пилку. Він чхав так, що в нього навіть ластовиння підстрибували.
Зараз дощ. Вікно відчинене. На сусідньому даху сидить скуйовджена ворона. А поруч стоїть дуже серйозний ангел у дощовику і гумових чобітках і тримає над нею парасольку. Звідси не дуже добре видно, але мені здається, що ворона усміхається.
Єва Оpловська
