Дім – це коли….
Ти говориш в домофон «Я» і тобі відкривають.
Ти прокидаєшся в 7 ранку, а ванна вже зайнята.
Всі були в магазині, але ніхто не купив молока.
Ти ще не відкрив очі, але безпомилково відчуваєш – чи вдома той, хто тобі дорогий, чи вже пішов на роботу.
Тільки що приготований млинець моментально зникає.
8 зарядок на 3 телефони і всі не підходять.
Якщо хочеш попити чаю, треба обійти всі комп’ютери, тому що чашки періодично туди переїжджають.
На холодильнику серед магнітиків – оголошення «Котлети є тільки з гарніром».
По повороті ключа в замку всі знають, в якому ти настрої.
Вночі на тебе хтось закладає ноги.
Над рушниками у ванній написані імена.
По скрипу підлоги ти точно знаєш, хто і куди пішов.
Ти пів року дивишся на кухонну перегородку і думаєш: “Ось в суботу точно покрою другим шаром”. А через пів року починаєш пити чай спиною до перегородки і це питання тебе більше не мучить.
Шкарпетки йдуть в прання парами, а повертаються по одному.
Тебе спочатку годують, і тільки потім запитують: “Як справи?”
У холодильнику майже нічого немає, але з цього завжди можна щось приготувати.
Коли всі вдома – страшно заважають. Коли нікого немає – страшно нудно (а іноді й просто страшно).
Люди з вищою освітою сперечаються через те, хто повинен ходити червоною фішкою.
Купили в кімнату два великих крісла, але все одно всі сидять, як раніше, на кухні.
Лягаєш спати, а по стелі – біжать тіні від проїжджаючих машин.
Засинаючи, ти висуваєш ногу з-під ковдри і не боїшся, що монстр її схопить, тому що ти ВДОМА…
Авторка – Олеся Амурова
Ілюстрації – Margarita Kukhtina
