Ми завжди намагаємось грамотно виховувати своїх дітей. Але так чи інакше, всі роблять помилки. Якісь помилки діти можуть прощати, якісь одразу, якісь згодом.
А є такий тип помилок, що ніколи не прощається. Саме про такі помилки я вирішив сьогодні поговорити.
2 речі, які дитина не прощає своїм батькам:
1. Зайвий контроль
Є кілька типів виховання. Деяких дітей постійно контролюють і до семи-восьми років, їх далі двору не відпускають. А деякі в чотири роки йдуть від дому без нагляду. Тут правильного варіанту немає, насправді. Потрібно бачити, що у вас за дитина.
Звичайно, якщо це дівчинка, то страшно навіть з квартири випускати. Але треба дарувати довіру дитині, навіть якщо це складно. Потрібно виховувати самостійність у дітях. І відпускати тоді, коли сама дитина просить і вона впевнена у своїх силах. Діти черпають свою впевненість від певності батьків.
Якщо батьки сумніваються і не вірять, то дитині складніше йти до успіху у будь-якій справі. А якщо батьки вірять, всі справи йдуть простіше. Це працює навіть у двадцять років, коли син чи дочка їде до іншого міста жити та працювати. Завжди потрібна впевненість у силах дитини та віра. Це дуже важливо.
Дитина виросте не самостійною, якщо її постійно контролювати. У шістнадцять років, наприклад, може прийти усвідомлення, що він не може робити якісь відповідальні речі. І звинувачувати в цьому найпростіше батьків.
Бо якщо вони завжди контролювали, вони не давали бути відповідальними і самостійними, а це відбилося на дорослому житті. Ніколи не стати начальником такій людині, яку в дитинстві не навчили бути відповідальною та самостійною.
2. Порівняння з іншими
Це дуже важлива тема. Як буде у дитинстві, так буде й надалі. Поясню. Мене, наприклад, практично ніколи ні з ким не порівнювали батьки, я їм за це вдячний.
Але я знаю людей, яких постійно порівнювали. І що ви думаєте сталося у дорослому віці? Я впевнений у собі і порівнюю себе тільки із самим собою. Мені немає справи до інших, я розумію, що кожен має свої умови, і це дивно себе порівнювати з іншими.
А якщо дитину порівнювали, то вона і в дорослому житті порівнюватиме себе. Звідти може піти депресія, невпевненість та заздрість. Тільки від того, що батьки у дитинстві порівнювали!
Запам’ятайте, потрібно дитину порівнювати тільки з нею. Треба, щоб людина розуміла, що вона унікальна і має свої умови та особливості.
