«Усі проблеми з дитинства». Чули таке твердження? Вважається, що складнощі, які дитина переживає в ранньому віці, накладають відбиток на все подальше життя. Частково це правда, хоча отримати психологічну травму можна і в зрілому віці.
Давайте розберемося, які події в дитинстві можуть травмувати людину і як це проявляється в дорослому житті.
1. Залежність в одного або обох батьків
Дитина. Якщо в сім’ї в когось є алкоголізм, наркоманія, шопоголізм, ігроманія чи інша залежність – у таких умовах дитина не відчуває стабільності та безпеки, а це її базові потреби.
У деяких випадках залежність батьків поєднується з бідністю сім’ї, тоді можуть бути незадоволені потреби дитини в їжі та одязі. В інших випадках ці потреби закриті, але дитина страждає морально. Вона звикає бути в ролях рятувальника і жертви, стає тривожною і недовірливою.
Дорослий. У майбутньому може сам стати залежним, вступити у співзалежні стосунки або боятися близькості (контрзалежність).
2. Жорстоке поводження та насильство
Дитина. Погрози, побої, покарання, приниження – все це руйнує особистість. І стає причиною:
- невпевненості в собі;
- заниженої самооцінки;
- неприйняття себе;
- агресії та аутоагресії;
- тривожних і депресивних розладів;
- залежної поведінки;
- розладів прив’язаності;
- самоушкоджувальної поведінки.
До того ж психологічне насильство на кшталт висміювань, образ і принижень так само небезпечне, як фізичне і сексуальне. За даними дослідження Американської психологічної асоціації, у деяких випадках наслідки психологічного насильства можуть бути навіть сильнішими, ніж фізичного та сексуального.
Дорослий. Ті самі ускладнення, що в дитинстві. Ризик стати агресором або жертвою насильства.
3. Знецінення, вимогливість, критика
Дитина. Усе це трапляється не тільки за явної жорстокості, а й може бути подано під соусом «Я бажаю тобі кращого». Наприклад: батьки мріють зробити з дитини олімпійського чемпіона, художника зі світовим ім’ям або іншу «зірку» і знецінюють її бажання, інтереси, почуття. Багато вимагає і часто критикує. Або батько поводиться так само, щоб зробити дитину зручною для себе.
Дорослий. В обох випадках формуються установки «Любов треба заслужити» і «Якщо я буду собою, мене відкинуть». Людина звикає догоджати іншим, відповідати чужим вимогам і очікуванням, носити маску. Їй страшно бути собою.
4. Зневага (неглект)
Дитина. Невиконання батьками своїх обов’язків, ігнорування фізіологічних та емоційних потреб дитини. Наприклад:
- Малюк просив погратися з ним, а батько відмахнувся: «Мені ніколи!».
- Син розповів, що його ображають у школі, а у відповідь почув: «Сам розберися! Чоловік має вміти постояти за себе».
- Сюди ж відноситься нехтування інтересами дитини: «Хіба мало чого ти хочеш! Я краще знаю, що тобі потрібно».
Дорослий. Неглект може перерости в самонеглект. Наприклад, у разі болю людина не йде в лікарню: «Само пройде». Не вміє піклуватися про себе: економить на собі, працює до виснаження, одягається не за погодою, не вміє емоційно підтримувати себе, не чує своїх потреб та інтересів. Якщо батьки не дбали про соматичне здоров’я, то можуть бути проблеми цього профілю.
5. Ігнорування (гостинг)
Дитина. Покарання мовчанням: «Не буду з тобою розмовляти, поки не вибачишся!» Або демонстративне ігнорування дитини, якщо та заважає. Мовчання нестерпне навіть для дорослих, а для дитини це схоже на смерть.
У ці моменти малюк боїться назавжди втратити батьків, їхню увагу, любов, турботу. Звичайно, дитина вибачиться і стане зручною, аби тортури мовчанням закінчилися. Але з кожним разом у ній наростає образа і злість на батьків, і щоразу вона відмовляється від частини себе. А якщо дитина опиняється в ситуації «Що не скажи, батько мовчить», то всередині накопичується почуття відчаю, безпорадності.
Дорослий. Ті самі почуття, що в дитинстві. До них може додатися страх відкидання і самотності, які змушують вступати в токсичні стосунки або роблять людину недовірливою, тривожною, ревнивою, контролюючою. Або, навпаки, страх відкидання змушує уникати стосунків.
6. Харчове насильство
Дитина. “Поки не доїси, з-за столу не вийдеш!”, “Не хочеш? Ну ось, я старалася, готувала…”, “Це корисно, їж!”, “Від солодкого в тебе всі зуби випадуть!”. Ці та інші страшилки, будь-які обмеження в їжі або примус їсти і доїдати призводять до порушень харчової поведінки.
Дорослий. Не відчуває голоду і насичення, не чує своїх потреб. Може розвинутися анорексія, булімія або компульсивні переїдання.
Дорослий. Не відчуває голоду і насичення, не чує своїх потреб. Може розвинутися анорексія, булімія або компульсивні переїдання.
7. Аб’юз у стосунках батьків
Дитина. Стає свідком насильства, наприклад, бачить, як тато б’є маму. Або чує сварки батьків. У таких умовах дитина не тільки стикається зі складними почуттями на кшталт страху, тривоги, почуття безпорадності, злості, образи, а й засвоює нездорову модель стосунків як норму.
Дорослий. Сам може стати аб’юзером або жертвою насильства в парі.
8. «Перетягування» дитини
Дитина. Зазвичай пов’язане з іншими несприятливими умовами. Наприклад, батьки «ділять» дитину під час розлучення:
- запитують, кого вона любить більше;
- підкуповують подарунками;
- зводять наклеп один на одного і налаштовують дитину проти один одного.
Або під час сварок мама й тато не розмовляють одне з одним, а дитину перетворюють на посередника: «Передай йому», «Передай їй».
У цих і подібних ситуаціях формується внутрішньоособистісний конфлікт. Дитина ідентифікує себе і з мамою, і з татом. Тому фраза «Твій тато поганий» звучить для неї як «Ти наполовину поганий». А фраза «Кого ти більше любиш – маму чи тата?» як «Що ти більше любиш – їсти чи дихати?» У такому разі конфлікт ускладнюється почуттям провини і сорому.
Дорослий. Той самий конфлікт і почуття, що в дитинстві.
Є й інші умови, які можуть травмувати. Наприклад, коли батьки зайняті роботою і вважають, що головне взувати, одягати та годувати дитину. Або зайняті особистим життям і віддають сина чи доньку на виховання бабусі. Намагаються через дитину здійснити свої мрії або перетворюють її на бізнес-проєкт.
