Коли на душі важко, і здається, що весь світ тисне на плечі, вірші стають тихим притулком, де можна знайти розраду і зрозуміння. У рядках поезії відчувається глибина людських переживань, які відображають наші власні тривоги й смутки. Ці вірші мовби говорять: “Ти не один, я теж відчував цей біль”. Вони допомагають знайти слова для тих емоцій, що переповнюють серце, і водночас дарують надію, що цей стан мине. Поезія, прочитана у такі моменти, стає другом, який мовчки слухає і дарує своє тепло, допомагаючи знову знайти внутрішню рівновагу.
***
Люби цей світ й полюбить він тебе.
Веди просте життя, цінуй що маєш.
Звільни від страху серце ти своє
І досягай того, чого бажаєш.
Мчись навтьоки від гніву та образ,
Бо в більшості даремні всі вони.
І усміхнись навколишнім хоч раз,
Забудь, що в тебе вороги були.
Цінуй себе та інших поважай.
Життя упевнено крокує в ногу з часом
І ти іди вперед, назад не повертай.
Знай – буде в тебе все, та не одразу.
Працюй, навчайся, веселись, кохай.
Пізнай себе – відчуй свободу.
І іншим щиро теж допомагай.
Твори добро. Воно завжди у моді.
Alex Kotsar
***
Ти – сильна жінка, витримаєш все,
І те, що виходу немає – лиш здається.
А пережите – новий досвід принесе, –
Ніщо нам легко в цьому світі не дається!
Ще не таке переживала на шляху,
І це колись минулим тобі стане.
Ти, головне, не піддавайсь страху,
І не притягуй у життя усе погане.
Ти – сильна жінка, мудра, вольова,
Ти можеш набагато більше, ніж гадаєш.
І це не сльози, це погода дощова,
Ти все в житті переживеш! Ти ж добре знаєш!
Людмила Степанишена
***
А сильна жінка зазвичай не плаче…
Вона закриє душу і піде.
Нікому не розкаже про невдачу
І швидко підніметься, як впаде.
Спокійно постарається прийняти
Все, що приготувало їй життя.
Не буде звинувачувать й благати,
Відпустить і піде без вороття.
А сильна жінка навіть не попросить…
Для неї жалість – гірша із тортур.
Вона сама достойно хрест свій носить,
І рідко має час на перекур…
Оля Будчук
***
А сильна жінка мовчки плаче…
Сама з собою, не для всіх.
В сльозах не вихід, та одначе
Зніме тягар, що в душу ліг…
Що міць її в собі лишень.
Вона все зможе, все зуміє,
А слабкість – для людей мішень.
Така себе не пошкодує,
Лиш сяде ближче до вікна,
Для себе каву приготує
Й проблеми вирішить сама.
А потім змиє туш і сльози,
Вдихне з повітрям нікотин,
Без жалю витягне занози
З душі… і вибереться з стін!
Пройде повз світ ходою гідно,
Без натяку на щем і біль,
Хай думають що щез безслідно,
Бо в сильної завжди є ціль!
Барчук Раїса
***
Сильною жінка стає випадково.
Як попадає у замкнуте коло.
Не через щастя і не через гроші.
Не через те, що хтось поряд хороший.
Сильною жінка стає від невдачі.
І від роботи, від гарної вдачі.
Ще через злидні і через проблеми.
Через нашиті суспільством емблеми.
Сильні жінки не бувають вже зразу.
Сильні, бува, викликають відразу.
Їх називають словами із перцем.
Сильні жінки мають душу і серце.
Сильна не та, що говорить про себе.
Хвалить себе, підіймаючи в небо.
Всі геть здобутки свої викладає.
Сильна це та, що про це і не знає.
Сильні жінки часом слабкі у тілі.
Сильні у дусі, у діях і вірі.
Сильна не та, що кремінь й воює.
Сильна це та, яка любить, всіх чує.
Сильних жінок стало дуже багато.
Справді міцних, хоч без шпаги і латів.
Їх так життя загартовує нині.
Сильні усі, хоч рожденні слабкими.
Anna Savchuk
***
Ти в сотий раз взяла й розчарувалась.
Що ж, так буває. Винна, бо сама.
Уже ж не дівчинка. Невже цього не знала?
Немає правди в світі… От нема…
Ти ж не малесенька, давно пора збагнути.
Закрийсь на ключик, маска он в кутку.
Лише не плач. Ти сильна, туфлі б взути…
І рукавички гарні. До ладу…
Ти ж знаєш вік… Він надто невблаганний.
О, так, в душі не більше двадцяти!
Та тільки очі – це суцільні рани.
В них відблиск туги, зради, самоти.
Ти ж не сама. Он поряд скільки близьких!
Лише рахуй і будь собі як всі.
А що в душі…яка кому різниця?
Що в серці в жінки після тридцяти?
Ти ж там несеш замурзані бажання.
Вони вже спалені і попіл лиш лежить
І там тримаєш крихітку кохання.
А що як, принц якийсь таки спішить?
Ти ж поховала там себе… Красиву.
Успішну, гідну, кращу за усіх.
І ще згубила віру… Просто віру.
Лишила там дівочий щирий сміх.
Ти ж знаєш все! Давай, уже, не злися!
Пора і йти. Чекають, бо тебе.
Підбори. Губи. Просто усміхнися.
А там і Бог з тобою теж піде…
Anna Savchuk
***
Не смій собі казати: “Я не можу”,
Іди вперед наперекір вітрам.
Ніхто тобі ніколи не поможе,
Якщо ти не повіриш в себе сам!
Не думай говорити: “Я здаюся…”,
Хоч як уперто підганяє час.
Лиш заспокій себе: “Хай помилюся,
Та буду знати вже на другий раз…”
Ніколи не кажи собі: “Не справлюсь…”,
Невпевненість – то подруга тривог.
Лиш подумки повторюй: “Постараюсь,
Але хай буде так, як хоче Бог…”
О. Сапріянчук-Маротчак
***
Ніколи не благай когось лишитись,
Якщо зібрався – хай собі іде…
Повір, насилу милим не зробитись,
У світі ще багато є людей.
І хай прийдеться плакати, страждати.
В житті підказок безліч та ідей.
Але якщо старий не відпускати,
То як тоді новий настане день?
Потрібно завжди лиш вперед дивитись.
Час крутиться невпинно, як земля.
Ніколи не проси когось лишитись,
Бо той, хто йде, – людина не твоя…
О. Сапріянчук-Маротчак
***
Я з тих жінок,
В яких завжди все добре!
Навіть, коли від болю стигне кров…
І, коли серце від образи стогне,
Я посміхаючись щиро…
Я з тих жінок,
В яких завжди все супер!
І про яких розказують байки…
Яких не люблять ненависні люди,
Бо не такі ми зовсім, як вони!
Я з тих жінок,
В яких завжди все класно!
Які сміються щиро аж до сліз…
Які радіють теж чужому щастю
І моляться, щоб Бог усіх беріг…
Я з тих жінок,
В яких усе “в ажурі”…
Завжди…
Хоч забинтована душа…
Не піддаємось жодній ми дресурі
Хоч зранені, та сильні в нас серця.
Я з тих жінок ,
Які завжди щасливі !
Де б не були ми,
Де б ми не жили….
І наша сила у любові й вірі…
Нас обіймає сам Господь крильми!
Анна Головач
