День Незалежності України — це свято, що об’єднує серця мільйонів українців, де б вони не знаходилися. Це день, коли кожен з нас відчуває гордість за свою країну, її історію, культуру та багатовікову боротьбу за свободу. Одним з найкращих способів висловити свої почуття та думки є поезія.
Вірші, присвячені Дню Незалежності, передають дух національної єдності, силу та незламність українського народу.
Ми підготували для вас 20 віршів до Дня Незалежності, які нагадують про ціну свободи та надихають на нові досягнення в ім’я України.
1. ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Тривожні вечір, ніч, і ранок,
Тривожний зболений світанок,
В тривозі день… Гудуть сирени…
—Ти як? — летять слова від мене…
Чи ти святкуєш в рідній хаті?
Чекаєш звістки від солдата?
Чи ти в бою? А чи в безпеці? —
Найважливіші звичні речі…
Уся країна стала домом.
Болить усім… Це так знайомо.
Йде боротьба за незалежність
В нашій історії не вперше.
Та ворогам не подолати
Народ, що вміє об’єднатись
Й зуміє знищити вражину,
Була щоб вільною країна!
Тож незалежна, сильна й вільна!
Вітання від дочки і сина
Приймай, рідненька, із любов’ю!
Ми завжди разом із тобою!
Тетяна Строкач
2. З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, УКРАЇНО!
Нас вбивають сусіди ординці,
Бо за волю свою стоїмо!
Нас вбивають, бо ми українці,
На поталу себе не дамо!
Нас вбивають, бо з нами та правда,
Що примножує силу стократ!
З нами віра і впевнене завтра,
Де лелека приносить малят!
Наталя Карпенко
3. МОЛОДА Й НЕЗАЛЕЖНА
Хоч і важко буває, такі вже у світі часи,
Та щоранку, зустрівши усмішкою день на світанку,
Україна моя, вічно сповнена сили й краси,
Одягає найкращу квітучу свою вишиванку.
Простягає до сонця могутні верхівки Карпат,
Умивається теплими хвилями Чорного моря,
Чорнобривців й волошок збирає тонкий аромат,
І під дзвони із Лаври блага, щоб не знали ми горя.
Запашного куштує хлібця з українських ланів,
В плодовитих садах і у полі збирає гостинці.
І пильнує, щоб стяг наш державний завжди майорів
Не лише у руках, а у серці й душі в українців.
Її спрагу тамує водою могутній Дніпро,
Її думка лунає словами Франка і Шевченка,
В її серці невпинно квітують повага й добро,
Та із нею завжди непокірливий дух Дорошенка.
Україно моя, краю соняхів, нив і пісень!
Моя вдячність тобі, моя віра у тебе безмежна!
Особливий всі разом для нас відзначаємо день,
Я пишаюсь тобою, моя молода й незалежна!
Катерина Проценко
4. «Облітав журавель»
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!
Платон Воронько
5. Усе моє, все зветься Україна
Усе моє, все зветься Україна
Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко
6. З тобою
Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою колосками.
Послухай, як вода шумить –
Дніпро до моря лине, –
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
Петро Осадчук
7. Батьківщина
Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.
В зелені діброва,
В китицях ліщина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна.
Журавлі над лугом
Крилять рівним клином.
Будь природі другом,
Будь природі сином.
Анатолій Камінчук
8. Рідна мати Батьківщино
Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати-Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас —
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!
Хай же мир і дружба поєднають всіх,
І дзвенить дитячий безтурботний сміх.
Нам зоріє доля світла і ясна.
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж у нас одна!
М. Сингаївський
9. Країна моя – Україна
Мої нескінченні дороги
Сплелися, мов доля моя,
Я знову вернув до порога,
Де батьківська рідна земля.
Країно моя — Україно,
Ще пращурів пам’ять жива,
Знайома тут кожна стежина,
І сонце мене зігріва.
Хай пісня твоя, Україно,
Злітає, як птах у блакить,
А мова твоя солов’їна
У кожній оселі звучить.
Піду у садочок вишневий,
Послухаю спів солов’я,
Там ранок зустріну рожевий,
Тобі я вклонюся, земля.
Федір Панто
10. Україна
Країн багато на великій карті,
Та серед них — вона, твоя єдина.
Її люби і будь завжди на варті,
Бо це твоя земля, це Україна.
Вона така ж реальна і казкова,
Як мамина долоня, тепла й щира,
У неї в серці українська мова,
В її душі любов і світла віра.
Цвітуть в ній мальви, маки і левкої.
Хтось, може, скаже, що таких багато.
Але ти знай, що іншої такої
Не зможеш в цілім світі відшукати.
Мар’яна Савка
11. Як ти любиш Україну?
— Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!
— З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.
Щоб була щаслива, дуже,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.
О. Лупій
12. Наш прапор
Крилатий вітер розвіває стяг —
Блакить із золотом на нім переплелися,
Наш прапор майорить неначе птах:
Народ не вмер й нікому не скорився!
Ми пишемо історію землі,
Своєї незалежної країни,
Ми — громадяни, хай іще малі.
Держава наша — вільна Україна.
З часів далеких відгомін іде
Про прадідів, відвагу, мужність, славу.
Наш прапор житнім золотом цвіте;
Він — символ незалежної держави.
Знамення сяє сонцем золотим,
Небесною виблискує блакиттю…
З ним здобували все, що є святим;
І нас із ним нікому не скорити.
Світлана Коробова
13. Пісня
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!
Олександр Олесь
14. Батьківщина
Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.
Олексій Довгий
15. Про Україну
Я тримаю у руці
Кольорові олівці.
Хочу я намалювати
Кримські гори і Карпати.
Степ і пагорби Дніпрові,
І озера, і діброви,
І веселку, і калину,
Чорне море і Дунай –
Все це наша Україна,
Наш чудовий рідний край!
Наталія Зарічна
16. Так любімо Україну
Матері ласкаві очі
і долоні рідні-рідні
вперше ти побачив, хлопче,
тут, у нашій Україні.
Білу хату, вікна сині,
сонце, ліс, потоки рвійні –
вперше ти побачив, сину,
теж у нашій Україні.
І стежина прибережна,
шлях широкий, друзі вірні –
все тобі відкрилось вперше
тут, у нашій Україні.
І тому, як рідну матір,
дорогу твою, єдину,
як весну, пісні крилаті –
так любімо Україну.
Віктор Терен
17. ЩО ДЛЯ МЕНЕ УКРАЇНА?
Що для мене Україна?
Це уся моя родина,
Мої друзі і знайомі,
Мир і спокій в нашім домі.
Це лани широкополі,
Це і верби, і тополі,
Це калина біля тину
Й мова наша солов’їна.
Україна — ліс і доли,
Ріки, і моря, і гори.
Це хатини і садочки,
Квіти й птахів голосочки.
Україна — це щоднини
Сміх маленької дитини.
Ніжність мамина і пісня,
Що від серця лине звісно.
Україна — це солдати,
Що нас вміють захищати.
Це найкращая країна,
Неповторна і єдина!
Тетяна Строкач
18. НАША НЕНЬКА — УКРАЇНА
Я — зерня, ти — колосочок,
Я — дочка, а ти — синочок,
Я — верба, а ти — калина,
Наша мова — солов’їна!
Я — озерце, а ти — море,
Я — гора, а ти — простори,
Я — лісок, а ти — тополя,
Я — свобода, а ти — воля!
Я — криничка, а ти — сонце,
Я — хатинка, ти — віконце.
Українська ми родина,
Наша ненька — Україна!
Ксенія Бондаренко
19. УКРАЇНІ
Одна у всьому світі ти, одна,
Така розкішна і струнка, як вишня!
Не личить тобі, Дівчино, війна,
Що з берегів кривавим морем вийшла.
Не личить тобі, рідна, цей полон,
Цей зашморг, що вдягли тобі на шию.
Забрали спокій, вкрали мирний сон
І розлили отруту, мов ті змії.
Одна ти, Україно, в нас, одна!
Тобі так личить це безмежне поле,
Цей сад і матіола запашна,
Це дивне літо й тепле Чорне море!
Одна така, найкраща на весь світ,
Де рід козацький жив і буде жити.
Ти йшла до волі сотні довгих літ…
Дай, Боже, тобі шансу не впустити!
Наталія Кузьмічова
20. МОЯ УКРАЇНА
Моя Україна — найкраща, єдина,
Червона калина, коріння моє.
Люблю тебе, рідна моя Батьківщино
І горда, й щаслива, що ти в мене є!
Люблю твою душу і мрію крилату,
Лани неозорі і ріки, й моря,
І рідне село, там, де батьківська хата,
Де я народилась, де виросла я.
Немає у світі такої красуні,
В віночку з колосся, під небом ясни’м.
Щоденно цілую твої я долоні,
Так затишно й тепло під сонцем твоїм.
Смачнішого хліба у світі немає,
Як твій, Україно, пухкий коровай,
І пісні такої, що з серця лунає,
І казки такої, коханий мій край.
Ти м’ятою пахнеш, любистком духмяним,
Черемхою маниш, бузком запашним.
Умита росою, що падає зрання
І дощиком теплим, і снігом рясним.
А мова твоя, чарівна, солов’їна,
За душу бере, зачаровує світ.
Ти — величава красуня царівна,
Любов лебедина, п’янкий дивоцвіт.
Ти — горлиця пташка у синьому небі,
Розправила крила у вільний політ.
Милуюсь тобою, молюся за тебе,
Краса тополина, волошковий цвіт.
Тут все наймиліше, і свято, і будні,
І ранки, і дні, й запашні вечори.
Тут літо тепліше, весна незабутня
І жайвір весняний аж ген угорі.
Поглянь, Україно, весь світ із тобою
Повстав проти сили, брехні і біди.
Пишаюсь тобою, а серце від болю
Холоне й кричить: “Не зігнись, не впади!”
Ти вистоїш, рідна, з тобою надія,
Любов і Господь, віра й правда свята.
Хай збудеться все, про що прагнеш і мрієш!
Ти вільною станеш, живи й розквітай!
Наталія Кузьмічова
