Доброта та чуйність – прекрасні якості. Бути добрим другом, чуйним і уважним до прохань і почуттів інших людей справді цінно. Але будучи людиною доброю по відношенню до інших, важливо, щоб ця доброта не ущемляла ваші власні інтереси.
Нам подобаються добрі люди, нам подобається з ними дружити. Доброта, чуйність, турботливість – якості, які незмінно підкуповують. Якщо ви людина чуйна і завжди намагаєтеся йти назустріч іншим, то можете опинитися в ситуації, коли прохань стає надмірно багато. Буває, що люди свідомо користуються добротою та безвідмовністю іншого, а буває, що навіть і не здогадуються про те, що участь у їхньому житті потребує значних зусиль з вашого боку, тим паче якщо ви завжди відгукуєтеся на прохання.
Спостерігаючи за тим, як людина спілкується, наскільки вона уважна до інших і до себе самої, можна зробити припущення про її самооцінку, про те, наскільки вона цінна для самої себе. Як вона відчуває своє місце у світі, чи любить себе і чи вміє приймати любов. Якщо в дитинстві людина не отримувала підтвердження власної значущості, не отримувала достатню кількість любові, дорослішаючи, вона програє цей дефіцит у стосунках із самою собою.
Якщо дитину в дитинстві хвалили тільки за досягнення, а звичайну, неідеальну – відкидали, це може проявитися в страху відторгнення і прагненні любов заслужити (якщо я не буду гарним, мене не будуть любити).
Говорячи про допомогу іншим на шкоду собі, ми, загалом, можемо говорити про недостатню самоцінність. Як же помітити, що баланс порушений і варто звернути більше уваги на самого себе, розповідає психолог.
1. Ви переймаєтеся питаннями інших людей більше, ніж своїми
Ви допомагаєте, відкладаючи свої справи, берете участь у житті інших людей, а на свої власні питання часу і сил постійно не вистачає. Спробуйте поговорити з собою, поставити собі запитання, щоб краще зрозуміти чому ви робите такий вибір.
Коли і як з’явилася ця звичка? Хто так само чинив, хто вам говорив, що так поводитися добре? Яким ви себе відчуваєте, роблячи такий вибір? А що буде, якщо ви спочатку думатимете про себе, а вже потім – про інших? Чи був період у вашому житті, коли свої інтереси ви ставили в пріоритет, що це був за період і чому зараз по-іншому?
2. Вас оточують люди, які постійно щось у вас просять
А при цьому, коли ви звертаєтеся з проханням до них, вам відмовляють. Як вийшло, що поруч із вами такі люди? Навіщо вам такі стосунки, де немає обміну, де ви – тільки віддаєте, а інші – тільки приймають. Що ви відчуваєте, коли ви віддаєте? А що відчуваєте, коли вам відмовляють? На що це схоже і звідки у вас такий сценарій…
3. Ви ставите почуття й обставини інших людей вище, ніж свої
Вам здається, що проблеми іншого складніші, ніж ваші, а переживання сильніші. «Я потерплю, а ось у нього…» Що вам говорили в дитинстві про ваші почуття і переживання? Чи були дорослі уважні до них? Як ви самі зараз взаємодієте зі своїми почуттями, чи помічаєте їх, чи дозволяєте собі їх проживати?
«Не реви через дрібниці», «віддай їй, вона ж маленька», «свої емоції потрібно тримати при собі», «твої бажання нікого не хвилюють» – ці фрази досить стандартні і всі вони сприяють тому, що людина ховає свої почуття, як щось непристойне…
4. Ви часто віддаєте своє (час, гроші, енергію) заради інших, створюючи у своєму житті дефіцит цих ресурсів
Чому не можна спочатку собі? Яким я буду, якщо спочатку візьму собі, а вже потім поділюся? Чому потрібно ділитися? Чи можливі обставини, за яких я маю право залишити все собі й не ділитися? Відповіді на ці запитання допоможуть вам не обділити самого себе.
5. Ви відчуваєте почуття провини, роблячи щось для себе
Вам здається, що спочатку потрібно допомогти/віддати іншому, а про себе думати вже потім. А чому спочатку потрібно щось віддати іншому? А що буде, якщо ви насамперед подумаєте про себе, яким ви будете? Чи були у вас у дитинстві свої іграшки, своя кімната, свій одяг, чи було право не ділитися? Як реагували дорослі, якщо ви хотіли щось залишити собі або щось зробити для себе? Як не банально, але багато проблем саме з дитинства.
6. Вам простіше стати на бік іншого, ніж озвучити або відстоювати свою думку
Коли ви стаєте на бік іншого, ви намагаєтеся уникати суперечки або ви не вважаєте свою думку важливою? Чому суперечку складно витримувати? Що буде, якщо ви заявите про свою думку? Що буде, якщо інший не погодиться з нею, чи зумієте ви витримати це? Чи можете прийняти ситуацію, де в кожної людини просто є своя думка і не потрібно вибирати, хто правий? Чесні відповіді на ці запитання допоможуть вам стати впевненішими в собі.
7. Ви завжди говорите «так», навіть якщо це вам не зручно
А що буде, якщо ви відмовите? Що ви сподіваєтеся отримати, яке ставлення/реакцію, якщо говорите «так»? Яку реакцію на ваше «ні» ви припускаєте? Чого, якої ситуації ви намагаєтеся уникнути, погоджуючись? Чи можливо, чи припустимо мати свої бажання? Чи зручно, чи пристойно вибирати свій власний комфорт і себе? Відповідаючи на ці запитання, ви зможете розвинути любов до себе.
У всіх цих випадках і питаннях ми звертаємо увагу на власну цінність, на значущість себе для самого себе, на право робити щось для себе і піклуватися про себе. На баланс у стосунках, де обидві сторони мають однакові права. На дозвіл собі звертатися з проханням до іншого, говорити про свої почуття і про те, що важливо для вас. Вчимося помічати і розуміти свої почуття і бажання, давати їм можливість просто бути. Вчимося цінувати себе і приймати любов та увагу. Вчимося помічати і приймати безумовну любов, а не ту любов, яку потрібно заслужити.
Що робити, якщо ви помітили, що ставите в пріоритет інших?
- Прислухатися до себе, до своїх почуттів, ставити собі запитання. Чи справді я хочу це зробити для іншого? Чи справді мені це зручно?
- Намагатися зрозуміти свої мотиви. Навіщо це мені? Що буде, якщо я відмовлю? Що це означатиме для мене? Чому я намагаюся уникнути цього почуття/ситуації?
- Вибирати компромісні рішення. Змінювати поведінку різко й одразу буває непросто. Тому почати можна з маленьких кроків. Наприклад, погоджуючись допомогти іншому – врахувати свої інтереси. «Так, я допоможу тобі, але мені це зручно зробити завтра, а не сьогодні».
- Вчитися говорити про свої почуття і свої обставини. «Мені зараз це не зручно, але я виручу тебе». Так інша людина хоча б може дізнатися, що допомога їй завдає вам незручностей. Якщо ви завжди говорите «так, звісно, без проблем!», при цьому перебудовуєте весь свій день і страждаєте від цього, звідки людині знати, що для вас це складно.
- Вчитися розставляти пріоритети між власними потребами та потребами інших. Визначити ресурси, які потрібні вам, і ті, якими ви готові ділитися з іншими.
- Вчитися помічати власну цінність і значущість. Вчитися себе хвалити та балувати себе, робити собі приємне. «Так, я маю на це право. Так, мені так хочеться».
Добрі люди бувають м’якими. Відстоювати кордони буває непросто. Стати для самого себе цінним – теж. Важливий вплив тут на нас чинить і наше виховання, і цінності, які нам прищеплювали, і принципи, в рамках яких проходило наше дитинство і дорослішання. Нас вчать у дитинстві, що бути егоїстом погано, що потрібно допомагати, ділитися, думати про інших… Але нас, на жаль, далеко не завжди вчать любити себе. І не розповідають нам, що любов до себе – це не егоїзм і не егоцентризм, це основа здорових стосунків із собою.
Бути добрим – не означає бути безвідмовним. Відмовити – не означає стати поганим. Любити себе – не означає думати тільки про себе.
А якщо після вашої відмови в допомозі ви зустрічаєте критику на свою адресу, подумайте, на чому будуються ваші стосунки з цією людиною і навіщо вони вам такі. І хіба можуть стосунки бути справжніми, де значення мають потреби і почуття тільки однієї людини…
