Діти емоційно сприйнятливі. Переживання дитини впливають на її доросле життя. Які дитячі травми існують і як вони заважають дорослим, ми дізналися у профільних фахівців та з тематичних видань.
Дитяча травма — будь-який глибоко болісний або шкідливий досвід, який переживає дитина, включаючи насильство (фізичне, емоційне або сексуальне), зневагу, спостереження за насильством або переживання травматичної події, наприклад, стихійного лиха. Ці переживання можуть бути особливо руйнівними, оскільки діти більш вразливі через свій мозок, що розвивається, і обмежену здатність справлятися з пригнічуючими емоціями.
Психотерапевти зазначають, що коли дитина отримує травму, це може порушити її емоційний і психологічний розвиток. Згодом це порушення може призвести до довгострокового емоційного неблагополуччя і труднощів у поведінці та залишити стійкі шрами в дорослому житті.
Отже, які травми в дитячому віці може отримати людина і як вони вливають на її подальше життя:
1. Емоційне зневаження
Емоційне зневаження — це коли емоції дитини повністю ігноруються або знецінюються батьками, або її навіть відкрито соромлять за вираження своїх почуттів.
У такому випадку діти можуть відчувати труднощі з емоційною регуляцією. У них можуть розвинутися розлади прихильності, що ускладнює формування надійних відносин у дорослому житті. Ми навіть можемо займатися самосаботажною поведінкою.
2. Емоційне насильство
Емоційне насильство в дитинстві може призвести до постійних змін у мозку людини, що розвивається. Ці зміни досить значні, щоб потенційно викликати психологічні та емоційні проблеми в дорослому віці: психологічні розлади, зловживання психоактивними речовинами.
Емоційне насильство може включати:
- образи, сварки або лайку на адресу дитини;
- погрози фізичної розправи;
- коли тероризують або якимось іншим чином змушують дитину відчувати страх.
Жорстоке поводження призводить до того, що дорослим людям важко будувати стосунки або вони взагалі можуть їх уникати.
Емоційне насильство може призвести до низької самооцінки, хронічної тривожності і труднощів у побудові здорових відносин у подальшому житті.
3. Фізичне насильство
Навіть легкі ляпаси і потиличники, які здаються батькам чимось незначним, насправді — фізичне насильство. Хоча вони не залишають слідів на тілі, але не проходять безслідно для вразливої дитячої душі. Але навіть якщо є видимі фізичні наслідки від жорстокого поводження з дітьми, тіло може зцілитися, а стрес від цих негативних подій може мати довгострокові наслідки.
Дорослі, які в дитинстві зазнали фізичного насильства, можуть страждати від проблем з довірою, депресії та підвищеного почуття страху або агресії. Згодом це може спровокувати хронічні захворювання, наприклад, мігрень, діабет, артрит, онкологію. Тривожні переживання в дитинстві можуть мати такі фізичні наслідки, як шкірні висипання. Це може бути розацеа, псоріаз.
4. Сексуальне насильство
Наслідком сексуального насильства в дитинстві може стати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Серед інших симптомів ПТСР часто включає флешбеки, нічні кошмари, підвищену пильність, уникнення ситуацій, які викликають спогади про травму. Людина може відчувати емоційне оніміння, труднощі з управлінням стресом і стосунками. Проблеми з довірою, складнощі з вираженням емоцій і контролем гніву також часто знайомі тим, хто пережив сексуальну травму в ранньому віці.
В ході дослідження, в якому брали участь молодята, з’ясувалося, що ті, хто зазнав насильства в дитинстві, рідше відчували себе задоволеними стосунками, навіть коли були молодятами і незалежно від поведінки партнера.
Травма впливає на ріст мозку і нервової системи, що відповідають за емоційну регуляцію, через що дитині стає складніше обробляти свої переживання здоровим чином.
5. Свідок картини насильства
Якщо дитина стає свідком насильства, особливо домашнього, це може залишити глибоку рану в її душі. Світ буде здаватися їй небезпечним, почуття внутрішнього страху здатне надовго засести в її голові і не давати спокою в дорослому житті. Такі дорослі бояться конфліктів або можуть повторювати подібні моделі поведінки у власних стосунках. Часто вони мають низьку самооцінку, соціальну тривожність або навіть депресію, що не може не позначатися на особистому та професійному житті.
Надалі вони будуть відчувати труднощі з встановленням надійних прихильностей, часто відчуваючи труднощі з довірою до інших або формуванням глибоких зв’язків. Ці люди можуть боротися з невпевненістю, страхом бути покинутими або підвищеною чутливістю до передбачуваних загроз у своїх стосунках.
6. Розлучення
Дитина найчастіше важко переживає розлучення батьків, навіть якщо це найкраще рішення в ситуації, що склалася. Часто внаслідок егоцентризму діти звинувачують себе в розлученні і живуть з цією провиною, в майбутньому можуть відмовлятися від власних стосунків. Вони ставляться до шлюбу менш позитивно, ніж ті, хто виріс у повній родині. У дітей розлучених батьків нижча довіра до людей і задоволеність у романтичних стосунках.
Дитина розлучених батьків відчуває тривогу і страх бути покинутою. Адже якщо батьки покинули один одного, то і її теж можуть покинути. Цей страх часто переходить у доросле життя. Така людина майже впевнена в кінцевості шлюбу. Сини розлучених батьків можуть взагалі відмовитися від шлюбу.
7. Алкоголізм
Якщо в родині є алкоголізм, діти можуть страждати від багатьох травм одночасно. Перш за все вони відчувають тотальне нехтування емоційними та фізичними потребами. Через це виникає низка проблем:
- тривога і депресія;
- поганий емоційний розвиток;
- проблеми в навчанні;
- схильність до нечесності.
У дорослому віці така дитина відчуває проблеми в інтимних стосунках, недовіру, соціальну фобію. Діти батьків-алкоголіків часто соціально і емоційно незрілі навіть у дорослому віці. У них не було реальної можливості для здорового розвитку емоційної регуляції.
Важкий відбиток дитячих травм заважає в дорослому житті і стає причиною багатьох захворювань. У деяких випадках наслідки травми можуть передаватися з покоління в покоління. Розуміння і усунення дитячих травм може допомогти розірвати цей цикл.
