Чисто випадково в книжковому магазині моя рука потягнулася до книги Ліз Бурбо «5 травм, які заважають бути самим собою». Купивши цю книжку, я прочитала її за 2 дні і зрозуміла, що вона потрапила мені до рук зовсім не випадково, просто настав час розібратися зі своєю дитячою травмою, яка впливає на моє доросле життя. Як це не дивно звучить, читаючи цю книжку, мені здавалося, що авторка знає мене ще краще, ніж я себе, а також моїх близьких і знайомих людей. Якщо ви зацікавлені, але часу читати книжку у вас зовсім немає, значить, саме для вас я і написала цю статтю.
Почати, мабуть, треба з того, що в кожної людини є травма, а може й не одна, яку вона отримала в дитинстві завдяки матері чи батькові, чи людині, яка її виховувала. Ця травма змушує нас одягати маску в житті для того, щоб не відчувати знову болю, зради і приниження. Страх знову бути покинутим або відкинутим змушує нас дотримуватися певної моделі поведінки, щоб ніхто і ніколи не здогадався про наші страждання, навіть ми самі. Ліз Бурбо в результаті багаторічної практики виявила 5 травм, що заважають нам жити, маски, які ми несвідомо вдягаємо та методи зцілення дитячих ран.
5 травм, які заважають жити:
1. Травма – відкинутий
Людина, яка отримала цю травму, не відчуває на право існування в цьому світі. Нею може бути небажана дитина, яка все ж таки з’явилася на світ, а може бути дитина, яку відкинули батьки своєї статі з моменту народження до одного року. Така людина з самого дитинства одягає маску «Утікач», вона жадає втекти, зникнути, випаруватися і не займати так багато місця. З цієї причини, до речі, вона і має дуже худий, навіть худорлявий вигляд, бо тіло реагує на підсвідоме бажання. В очах утікача ви завжди побачите страх, він дуже невпевнений у собі, у великих компаніях почувається ніяково, завжди мовчить і намагається якнайшвидше зникнути й опинитися на такій комфортній самоті. Ще одна характерна особливість втікача – прагнення в усьому до досконалості, якщо він щось робить, то робить ідеально або не починає робити взагалі. У такий спосіб він намагається реалізуватися і довести самому собі, що його є за що любити. У людей, які страждають на травму знехтуваного, часто бувають проблеми зі шкірою, бо саме вона є контактним органом з навколишнім світом, проблемна шкіра начебто відштовхує від себе зовнішній світ і говорить усім своїм виглядом: «Не торкайся до мене». Також такі люди схильні страждати на діарею, оскільки самі страждають на травму відкинутого, вони відкидають їжу, яка не встигла перетравитися. З цієї ж причини в них часто може бути блювота. Деякі втікачі тікають від реальності за допомогою алкоголю, це допомагає їм тимчасово зникнути і перестати відчувати ниючий біль.
2. Травма – покинутий
Наступна з 5 травм, які заважають жити – покинутий. Людина, яка носить у собі цю травму, отримала її через батька протилежної статі, бо той не приділяв їй належної уваги, не піклувався й не виявляв любові. Саме тому той, хто страждає на травму покинутого, відчуває постійний емоційний голод і норовить «причепитися» до іншої людини, щоб цей голод втамувати. Маска, яку використовує покинутий – «Залежний». Він упевнений, що не може нічого досягти сам, без підтримки інших людей, йому просто необхідні слова схвалення і поради, яких він потім, до речі, не дотримується. Для нього головне мати поруч людину, на яку можна спертися, бо у своїх силах він не впевнений. Статура залежного відповідає його травмі: тонкий, довгий корпус, який має недорозвинені м’язи. З боку здається, що м’язова система не втримає його корпус і людині, щоб не впасти, просто необхідно об когось спертися. Так відбувається і в житті. Відчуваючи емоційний голод, залежний норовить знайти хоч когось, щоб від нього залежати. При цьому він не вміє контролювати свої емоції: засмучується через дрібницю, легко плаче, а через хвилину може знову сміятися. Така особистість зазвичай дуже недовірлива, схильна все перебільшувати і драматизувати, «робити з мухи слона» – це про неї. Найбільше на світі залежний боїться самотності, адже тоді немає від кого отримати увагу, підтримку та допомогу. Людина, яка страждає на травму покинутого, часто має дитячий тембр голосу, любить ставити багато запитань і насилу сприймає відмову, бо при цьому знову почувається покинутою. Найпоширеніші захворювання, характерні для цієї травми – астма, короткозорість, мігрені та депресії.
3. Травма – принижений
Принижена дитина відчуває образи, критику, осуд із самого раннього віку, але найчастіше травма приниженої проявляється, якщо все це дитина чує від матері в період від 1 до 3 років. Якщо мати звинувачує дитину, змушуючи її відчувати почуття провини, сором, то та зі свого боку сприймає це як приниження, особливо якщо розмова відбувається при сторонніх. Така дитина в майбутньому одягає на себе маску «Мазохіста». Це означає, що людина все життя буде сама собі шукати проблеми, приниження та різні ситуації, в яких зможе страждати. Вона з дитинства відчувала приниження, не чула доброго слова, тому не вважає себе гідною іншого ставлення, навіть до самої себе. Оскільки він звик завжди всього соромиться, тіло прислухається до його підсвідомості та розростається у своїх об’ємах. Мазохіст займає багато місця не тільки в просторі, а й у житті інших людей. Він норовить допомогти всім, вирішити за них проблеми, підказати і вказати. Така людина здається доброю, бо добровільно бере участь у проблемах інших людей, але насправді така її поведінка мотивована страхом сорому перед іншими та самим собою. Вона готова зробити все, щоб її більше не критикували і похвалили, нарешті! Мазохіст зазвичай надчутливий, найменша дрібниця його ранить і ображає, але він зазвичай навіть не помічає тих моментів, коли він ображає і ранить інших людей. Людина з травмою приниженого часто страждає на захворювання спини, бо звалює на свої плечі непосильну ношу – відповідальність за життя інших людей, а також на захворювання дихальних шляхів, коли її задушливо чують чужі проблеми, щитоподібної залози, бо їй важко усвідомити свої потреби й заявити про свої вимоги.
4. Травма – зрада
Ця травма переживається дитиною у віці 2-4 років із батьком протилежної статі. Дитина відчуває, що мама чи тато зраджують щоразу, коли той не стримує свого слова, віддає перевагу комусь іншому, а не їй, або коли зловживають довірою дитини. У цьому випадку дитина, щоб не відчувати біль травми, одягає маску «Контролюючий». Тіло розвивається відповідно до цієї маски, воно випромінює силу і міць, усім своїм виглядом показуючи, що власник – відповідальна людина і йому можна довіритися. Така людина впевнена у своїх силах, вона любить бути першою і найкращою, вона звикла контролювати себе та інших. Вона дуже вимоглива до інших так само, як і до себе, і часто розчаровується в тому, що їй нічого не можна довірити і все доводиться робити самій. У своїх діях контролюючий любить швидкість, тому дуже дратується, коли хтось робить свою справу повільно. Часто така людина стає агресивною, якщо ситуація виходить з-під її контролю. Вона намагається все передбачити і передбачити, щоб уникнути ще однієї зради у своєму житті. Вона рідко прислухається до інших і чинить так, як вважає за потрібне, але від інших вимагає, щоб вони чітко дотримувалися її рекомендацій. Люди, які носять травму зради, страждають найчастіше проблемами з травною системою, агрофобією, хворобами суглобів і захворюваннями, назва яких закінчується на -іт.
5. Травма – несправедливість
Дитина отримує цю травму головним чином із батьком своєї статі у віці від трьох до п’яти років. Захисна маска – «Ригідність». Ригідний прагне до справедливості та досконалості, йому дуже важко зрозуміти, що те, що він робить, може здаватися несправедливим для інших, і навпаки, – те, як із ним чинять інші, може здаватися несправедливим лише йому, бо він страждає від цієї травми. Статура ригідного досконала і пропорційна, адже це справедливо… Така людина дуже працьовита, її завжди цінували за досягнення й успіхи, а не просто так. Але часто схильна до конфліктів, бо вона – затятий борець за справедливість. Найбільший страх для ригідного – страх помилитися, адже тоді він може вчинити несправедливо щодо інших, а цього він намагається не допустити. На жаль, ригідний часто відмовляється від благ життя, якщо вважає це несправедливим для інших, і заздрить іншим, якщо вважає, що вони цього не гідні. У такій постійній боротьбі він заробляє собі нервове виснаження, закрепи, втрату зору та безсоння.
Перший крок до зцілення 5 травм, що заважають жити, – це їхнє усвідомлення, прийняття і тільки потім робота з ними. До слова, не потрібно звинувачувати в усьому своїх батьків, адже як пише у своїй книжці Ліз Бурбо, душі вже заздалегідь знали, які травми в житті їм треба отримати для того, щоб відпрацювати свою карму, і просто обирали батьків, які їм забезпечать потрібні умови. Відповідальність за ваше життя завжди лежить на вас, а інші люди та ситуації – це відображення вашого внутрішнього рішення пережити певні уроки.
Детальнішу інформацію ви можете прочитати в книжці Ліз Бурбо «П’ять травм, які заважають бути самим собою», і я сподіваюся, що у вас вийде зцілити своє життя.
